“Його вивішували в пику ворогові… Його піднімали даючи знак московитам – це наша територія” – Віталій Гайдукевич

53

Український телеведучий та журналіст Віталій Гайдукевич на своїй сторінці у Facebook привітав українців з Днем державного прапора:

“Два кольори мої, два кольори…

Сьогодні день прапора. Країні 28 років, а ми й досі ставимося до державного двоколору , як до формальності. Він є? Ну і є.

Це на війні прапор швидко набув сакральних сенсів. Його вперто вивішували в пику ворогові на смертельних ділянках. Його піднімали даючи знак московитам – це наша територія. Із ним їхали на війну і під ним поверталися додому з війни. Стискаючи його помирали. Але це на війні. Там. А тут?

В тилу ми досі не вміємо знайти прапору належне місце. Ми як дикуни, які мають зливки золота і коштовне каміння – символіку – але не здатні видобути з того скарбу все сповна. На жаль.

Пригадайте, як і скільки разів Голлівуд показував глядачеві місце і роль зоряно-смугастого? Це просто стало шаблонною картинкою – одноповерховий будиночок і на ньому прапор. Або флагшток, озброєний власник обійстя і… прапор. Військова чатсина, шикування ранкове – прапор. Вечір, закат, ліричний момент головного героя – прапор. Урочистості – прапор. Успіхи героя фільму – прапор. Втрати героя фільму заради СВОЄЇ країни – прапор. Арлінгтон – поховання героїв – церемонія і прапор. Він скрізь. І не просто як різнокольорова тканина. Це згусток сенсів. А у нас?

Пригадайте 2014. Нам було страшно, ми потребували єднання і захисту. Що ми робили? Шукали рідну душу. Як? Ми вивішували прапори, розфарбовували в прапори стовпи, паркани, мости. Ми через синю і жовту фарбу криком кричали – МИ УКРАЇНА. Але армія втримала московитську навалу, лінія фронту кровоточила, а в тилу прапори почали вицвітати… Навіть на спонтанних пам’ятниках і алеях добробатів. Чому? Бо ситуативний порив – вивісити прапор у нас не розвинувся в те, що мають американці – РИТУАЛ.
Громадянин все життя йде поруч зі своїм прапором. Він опікується ним. Прапору не можна вигоряти чи обштряпатися! Прапор треба вчасно випрати і випрасувати, а коли тканина геть побита вітром – прапор слід замінити. Занедбаний прапор, це зневага до символу. Це ганьба.

У них. А у нас? Просто придивіться сьогодні та й потім – багато є ознак, що за прапором доглядають? Отож…

Громадянина США привчають поважати прапор своєї країни із дитинства. І це не показуха. Це обов’язок. Якщо країна хоче мати громадян, а не населення. Американці з малечку вчать клятву прапорові. Вона не складна, в один рядочок, але в тому рядочку все вичерпно. Назву країни можна замінити – суть клятви лишиться. В Україні вона б звучала так:

“Я клянусь бути вірним прапору України і республіці, яку він символізує, одній нації під Богом, неделимій, зі свободою і справедливістю для усіх.”
Це ж не важко ставитися до СВОГО прапору так, як в цивілізованому світі? Спробуємо? Розпочати можна сьогодні. І не зупинятися. Ніколи.”

Два кольори мої, два кольори…Сьогодні день прапора. Країні 28 років, а ми й досі ставимося до державного двоколору ,…

Gepostet von Віталій Гайдукевич am Donnerstag, 22. August 2019

Алла Гунченко для Україна Неймовірна

Редакція може не поділяти думку авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій