У Бахмуті Донецької області під час обстрілу загинула медсестра Лікарні інтенсивної терапії Наталія Гончарова. Вона разом із чоловіком йшла вулицею, коли поряд розірвався снаряд. Її чоловіка серйозно поранило, зараз він перебуває на лікуванні. Однак, незважаючи на трагедію, їхній син знайшов сили, щоб виступити на змаганнях з боротьби через день після цього і стати чемпіоном України.
Поруч розірвався снаряд
Трагедія сталася ще 20 січня. Наталія Гончарова разом із чоловіком йшли вулицею в Бахмуті Донецької області. Почався обстріл, і один із снарядів розірвався поряд із ними. Наталя загинула на місці, її чоловіка поранило, його відвезли до лікарні, передає Обозреватель.
Там йому провели операцію, він досі лікується. Його життю вже нічого не загрожує, але на нього чекає ще реабілітація.
Батько попросив не відмовлятися від боротьби
Подружжя має двох синів. У старшого своя сім’я та дитина, він живе в селі неподалік від Бахмута. Молодшому, 20-річному Микиті, наступного дня треба було виступати на змаганнях із боротьби на Закарпатті. Проте дізнавшись про загибель мами, він хотів відмовитися від участі та їхати до Бахмута.
“З ним розмовляли його тренери Максим і Андрій Єфремови, переконували його, що потрібно залишитися і таки брати участь у боротьбі. Але вирішальним для нього став дзвінок батька. Коли батько отямився, то набрав Микиту і сказав, щоб він не відмовлявся від боротьби”, – каже дружина одного з тренерів Ганна.
Микита Гончаров справді виступив на змаганнях. Навіть коментатор їхнього бою із хвилюванням розповів про трагедію спортсмена, про те, що зараз йому дуже важко боротися. Але хлопець впорався та переміг у поєдинку, став чемпіоном України.
“Це змагання було відбірковим, і тепер Микита поїде на чемпіонат Європи, боротиметься там”, – каже Ганна.
Була доброю та чуйною
Ганна згадує, що батьки Микити дуже переживали за нього, завжди цікавилися його успіхами у спорті. Якщо змагання проходили в Бахмуті чи містах неподалік, вони обов’язково були присутні у залі та підтримували сина.
Колеги Наталії згадують про неї як про добру та чуйну.
“Дуже хороша, добра, привітна людина, відповідальна співробітниця”, – відгукується про неї її колега Катерина Губрій.
Наталя багато років пропрацювала в цій лікарні на санпропуску.
“Робота там не з легких, бо прибувають різні люди, зустрічаються і п’яні, і під наркотиками. Але Наталя ніколи навіть голосу не підвищить, ніколи не покаже, що має поганий настрій. Колегам ніколи не відмовить у допомозі. Якщо її попросити відшукати дані про пацієнта, вона перегортає кілька журналів, але знайде”, – згадує про неї одна з колег.
Чому подружжя не виїхало з Бахмута, знайомі не знають. Припускають, що, як і багато хто, побоювалися за своє житло, не хотіли кидати все.
“У той час лікарня вже не працювала, напевно, вони йшли по гуманітарну допомогу. І трапилося таке нещастя”, – припускає знайома.
Наталю вже поховали в Бахмуті. Щоправда, зараз відвідати її могилу ніхто не може, оскільки в місті йдуть жорстокі бої та в’їзд для цивільних закритий.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
