«Живі, допоки їх пам’ятають»: сьогодні День пам’яті захисників України

770

Щороку 29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. У цей день українська армія зазначала найбільших втрат.

Що це за день?

День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, було встановлено Указом Президента України у серпні 2019 року для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за батьківщину, як нагадування про одну із найкривавіших подій війни на сході України — Іловайську трагедію.

Саме 29 серпня 2014 року під час виходу сил АТО з оточення під Іловайськом російське керівництво порушило домовленості і ворожі збройні сили впритул розстріляли з важкого озброєння колони українських військових.

Смертельний для українських захисників «зелений коридор» пролягав через поля із соняшниками. Саме під ними сотні українців поклали в боротьбі з ворогом свої життя на вівтар свободи, гинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Тож символом Дня пам’яті захисників України стала квітка соняха.

У цей день державні службовці зобов’язані носити як елемент одягу зображення соняшника в місцях проведення заходів. Крім того, на могилах захисників мають встановлюватися копії державного прапора, а телеканали — обмежувати трансляцію розважального контенту.

Бої за Іловайськ: хронологія та втрати

У ніч з 23 на 24 серпня 2014 року відбулось наймасштабніше пряме вторгнення збройних сил країни-агресора на територію України та подальше вчинення ними воєнних злочинів.

Боротьба за важливий стратегічно важливе місто Донбасу — місто Іловайськ, тривала з початку серпня 2014 року паралельно зі штурмом Савур-Могили, Антрацита і Красного Луча (тепер — Хрустальний).

Українським військовим майже вдалося оволодіти містом, ключовим для перерізання комунікацій бойовиків. Але у плани Москви не входило швидке завершення війни на Донбасі, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська у значно більших масштабах, ніж раніше.

За даними української розвідки, російські регулярні війська нараховували близько 4 тисяч солдатів та офіцерів у складі 4-х батальйонних тактичних груп, підкріплених підрозділами Сил спеціальних операцій РФ.

Відповідно до встановлених українським Офісом Генпрокурора даних, критичне співвідношення військових сил України у районі міста Іловайськ з підрозділами ЗС РФ та представників незаконних збройних формувань, контрольованих РФ складало: особовий склад — 1 до 18; танки — 1 до 11; бронетехніка — 1 до 16; артилерія — 1 до 15; «Гради» — 1 до 24.

24−25 серпня російські регулярні війська та бойовики оточили угруповання сил АТО (війська сектору «Б» та батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас»).

Українське командування розраховувало деблокувати їх за допомогою резервів сил АТО. Але призначені для цього підрозділи були укомплектовані переважно з нещодавно мобілізованих бійців без належної підготовки.

26−28 серпня між керівництвом АТО та Генштабом ЗС РФ почалися переговори щодо надання гарантій безпечних гуманітарних коридорів для виходу з оточення військовослужбовців ЗС України та інших військових формувань України за узгодженими маршрутами.

Після переговорів російське військове командування надало гарантії безпечного виходу українських сил з оточеного Іловайська. Рух двох колон розпочався 29 серпня. Однак росіяни порушили домовленості, розстрілявши колони на марші з засідок.

Іловайськ став місцем наймасовіших втрат нашого війська під час сучасної війни на сході України. Унаслідок підступності росіян українська армія втратила загиблими 366 воїнів, 429 — отримали поранення, 158 зникли безвісти, 128 опинилися в полоні.