«Замах на помічника президента України Сергія Шефіра – одного з найвпливовіших “царедворців” у оточенні Володимира Зеленського – продемонстрував рівень розбалансування держави таїї інституцій і поступове, але непереборне скочування держави до епохи бандитських розборок 90-х років…»
Про це пише український письменник, журналіст та публіцист Віталій Портников:
«Термін “царедворець” по відношенню до Шефір я обрав зовсім не як метафору. Ми прекрасно розуміємо, що помічник президента – зовсім не чиновник, не державний службовець, як і багато інших людей з найближчого оточення Зеленського. Він саме царедворець, соратник, той, хто прийшов до влади разом із Зеленським і разом з ним з влади і піде. Саме тому у тій кланової конкуренції, яка зараз спостерігається в країні і яка стала набувати тепер виразного кримінального присмаку Шефір може сприйматися не як представник держави, а як представник клану “95 кварталу”, що намагається взяти реванш за животіння на корпоративах. І ставлення до нього і інших близьких соратників Зеленського може не відрізнятися від ставлення до представників родини Віктора Януковича, які теж намагалися взяти реванш за тривале перебування на других ролях у олігархічному середовищі.
Різниця тільки в тому, що до початку подій 2013-2014 років Янукович контролював силову вертикаль, розбалансування спостерігалося насамперед на рівні економічних відомств і не потрібних “гаранту” Збройних сил – що і призвело до незворотних наслідків. А зараз ми можемо говорити вже про повне розбалансування всіх державних інституцій. Будівництво держави підміняється тупим піаром, який позитивно діє на шанувальників президента. Але коли стріляють по машині високопоставленого фаворита – ніякий піар вже не спрацьовує. Як не спрацює жодний піар, коли почнеться неминучий у такій ситуації соціальний крах.
І тут найголовніше – які висновки для себе зробить влада. Чи зрозуміє вона, що потрібно будувати державу – інакше з країни, яка прагнула до Європи, ми перетворимося на країну, яка виявилася у Африці. Або спробує скористатися злочином, щоб створити умови для утвердження авторитарного режиму без ефективних інституцій – і тоді ми опинимося у Африці ще раніше, ніж нам видається.»