Скорбний образок. Дитячий майданчик, молодий тато одною рукою гойдає на гойдалці трирічну дівчинку (якраз того віку, коли вже є про що й погомоніти), а в другій тримає телефона, одним пальцем гортаючи стрічку.
Тиша, сонце, полудень.
Порипує гойдалка: рип-рип…
Мовчки гойдається дитина.
Мовчки переглядає стрічку тато.
Apocalypse now.
А ви дивуєтесь, чого вони за серіали голосують: це свого роду напівсон розуму, постійно приглушений до пасивно-рецептивного стан свідомости, як при нарко- чи алкозалежності. Втеча від потреби приймати дорослі рішення, від живих стосунків і глибоких почуттів, від пов’язаної з ними відповідальности – від реальности загалом, звідки й роздратування кожною спробою до неї “навернути”. Одчепіться, чого пристали?.. Дитину ж – вигуляв, хліба – купив, на вибори – сходив, шо вам не так?
Ось це і є головний виклик людству на найближчі 10-15 років.
Грізніший од Ковіду. І навіть, боюсь, од кліматичних змін.
Скорбний образок. Дитячий майданчик, молодий тато одною рукою гойдає на гойдалці дівчинку ррв 3+ (якраз того віку, коли…
Gepostet von Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко) am Freitag, 10. Juli 2020
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
...){kind=link}