Що побачити на пішохідному маршруті від Вінниці до Кам’янця-Подільського.
Нещодавно в Україні вперше відкрили масштабний пішохідний туристичний маршрут, на якому туристи можуть побачити багато локальних цікавинок. Немало з них не тільки рідко включають до путівників та в популярних екскурсій. Про значну частину цих місць майже нічого не знають навіть жителі сусідніх населених пунктів, – пише РБК-Україна
Шлях Camino Podolico прокладений найцікавішими місцями Вінницької та Хмельницької областей, розташованих на маршруті з Вінниці до Кам’янця-Подільського. РБК-Україна розбиралося, у чому їх унікальність та чому саме ці локації були внесені на маршрут.
Санктуарій святого Йосифа у Гнівані
Щоб зрозуміти, в чому унікальність цієї будівлі, варто пояснити, що таке санктуарій. У перекладі з латинської sanctuarium означає “святий”. Тобто це – святе місце, в якому, за повір’ям католиків, бог дарує свою благодать. Костел святого Йосифа у Гнівані у 2019 році першим у Вінницькій області отримав звання санктуарію.
Для католиків він є дуже шанованим. Щороку сюди приходять сотні паломників з різних міст, особливо багато серед них чоловіків. Святий Йосиф був чоловіком Пречистої Діви й тому вважається покровителем батьківства. Крім того, споруда має багату історію та величний вигляд.
До певного періоду Гнівань було малим селом, але все змінилося після того, як у 1870 році поблизу проклали залізну дорогу “Київ-Одеса” та почали видобуток граніту. З того часу поселення росло, і за 100 років перетворилося у місто.
Серед жителів міста було чимало католиків, які аж до 1906 року. Саме тоді у Гнівані спорудили неоготичний храм завдяки зусиллям о. Франциска Шимкуса на кошти місцевих священиків та парафіян. 14 вересня 1906 року костел освятили під титулом святого Йосифа Обручника.
Але у 1922 році радянська влада конфіскувала усі літургійні предмети, 1930 року зняла дзвони та переплавила їх для потреб електротехнічної промисловості, а потім – і хрест. За переказами, радянський активіст Петро Євтіхов зкинув хрест з вежі, а через тиждень помер.
З 1935 року храм закрили повністю і розташували у ньому гуртожиток пожежних курсів. Під час війни костел знову запрацював, але після приходу радянських військ, у 1958 році. у храмі розмістили цех підшипникового заводу. Приміщення розділили на 4 поверхи та розібрали вежу.
Повернули храм католицькій спільноті аж у 1992 році, вже у незалежній Україні. 5 років там проводилися відновлювальні роботи, і аж у 1997 році його освятили та відновили богослужіння. 16 березня 2019 року єпископ Леон Дубравський проголосив храм дієцезіальним санктуарієм.
Цукровий завод: чим цікава споруда
Для туристів Гнівані завжди спершу є загадкою історія походження зруйнованих будівель недалеко від залізничної колії. Різні за своїм стилем архітектури, формою та навіть матеріалу будівництва усі вони належать до колишнього могутнього цукрового заводу.
Він був заснований землевласником Юзефом Ярошинським ще у 1872 році й з того часу потроху розбудовувався. Але завод у часи незалежної України припинив роботу. Будівлі почали розбирати на матеріали. Лише одне з приміщень повністю вціліло. Тут зараз діє місцевий готель.
“Будинок графа Дракули”
Ще один цікавий об’єкт Гнівані привертає особливу увагу – закинута будівля, яку називають будинком графа Дракули. Цікава архітектурна гранітна споруда, виконана у сталих бароко та модерну та вкрита дорогою іноземною черепицею, захована у чагарниках та оповита моторошними легендами.
Місцеві стверджують, що часто там бачили привид самого графа Дракули.
Але, за офіційною версією, майже 120 років тому будівлю збудувала родина цукроварів Ярошинських. Тут знаходилась ветеринарна лабораторія, де проводили досліди над тваринами та птахами. Тут досліджували різні хвороби – сибірку, лептоспіроз, туберкульоз, отруєння.
За легендою, яку розповідають місцеві, ті, хто торкнеться кам’яних мурів будинку, матиме неймовірну міць. Близько ста років тому у дитинстві до них торкнулася майбутня олімпійська чемпіонка Марія Ковач.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
