Бронзова призерка Олімпіади-2020 в боротьбі Ірина Коляденко вразила багатьох, коли віддала тренеру подаровану їй після Токіо квартиру. Хоча свого житла в української спортсменки теж не було. А влада Ірпеня оцінили вчинок Коляденко і приготували їй сюрприз – дала другу квартиру.
– Це не було задумано заздалегідь, бо я не знала, що мені подарують квартиру. Після Олімпіади про це ніхто не попереджав. Після приїзду з Токіо спочатку мене запросили на відкриття Академії спорту в Бучі, а потім у парк на концерт, і вже там мені сказали, що дадуть квартиру. Після вручення ми поїхали її дивитися. Побачили, що це вже готова квартира – робиш ремонт, в’їжджаєш і живеш. Ми роз’їхалися по домівках, і за ніч у мене дозрів план. Після чого я написала такий емоційний пост, що дарую квартиру тренеру. Мені захотілося це зробити – віддячити за його час, сили і роботу.
– А як ваш тренер Володимир Яременко дізнався про подарунок?
– Йому вже після появи мого поста зателефонував хтось з друзів і запитав: “Ти бачив? Бачив?!” Як відреагував? Знаєте, він взагалі не сильно емоційна людина, а тим більше після Олімпійських ігор ми – як вичавлені лимони. Але він здивований і навіть вражений. Звичайно, йому це приємно. Але я це і хотіла зробити.
– Де вас наздогнала новина, що вам ще й другу квартиру дають?
– Вийшло, що з телебачення приїхали знімати сюжет про те, що я подарувала тренеру квартиру. Ми виходимо з квартири, і тут підходить мер Ірпеня Олександр Маркушин і представник інвестиційної компанії “Молодість” і вручають мені сертифікат ще на одну. Це була повна несподіванка. А коли про це вийшов сюжет, то пішла хвиля. Я привернула увагу багатьох людей до того, що тренерів теж потрібно помічати.
– Ви з тренером тепер сусіди?
– Ні, це інший комплекс, але в Ірпені. І там, і там – однокімнатна квартира.
– Але ви ж віцечемпіонка світу 2019 року і чинна чемпіонка Європи у вазі до 62 кг. Як так сталося, що у вас навіть кімнати своєї не було?
– Ну, ось так і виходить. Ніхто не звертав на це увагу. А може, проблема в нас, що не так добре просили. А хотіли все ж таки заробити самотужки. Але цього не вистачало. Адже після купівлі квартири треба в ній зробити ще ремонт, який коштує, як і квартири. А у нас у спорті немає таких великих грошей. Адже треба ж ще готуватися до змагань і вкладати гроші в себе, у відновлення, фармакологію. У тренера своєї квартири теж не було.
– А де ви до цього мешкали? З батьками?
– Ні, я в Ірпені живу вже вісім років. Раніше жила в гуртожитках, а останні два роки знімаю невелику квартиру-студію.
– Прочитала у вашій публікації, що тренер навіть одяг вам купував?
– Так, це правда. Розумієте, в моїй родині не було можливості підтримувати мене – повністю одягати. Я тягнула, як могла, і тренер все це бачив. І так – купував речі.
– Меркантильне питання: куди витратите призові за медаль?
– На ремонт квартири і на свій розвиток. Якісь нові знання хочу отримати, англійську вчити. Просто треба переключитися на якусь іншу діяльність. Щоб потім вже тренуватися у повній бойовій готовності – і моральній, і фізичній.
– 28 серпня у вас день народження – 23 роки. Що собі подаруєте?
– Спочатку я хотіла купити айфон, але вже передумала. Немає сенсу витрачати стільки грошей, тим паче своїх – кровно зароблених (сміється). Поки не знаю, як буду святкувати. Чесно кажучи, на це немає часу.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
