Відомий спортивний журналіст та колишній президент Федерації баскетболу Києва (2016-2020 роки) Макс Сергєєв опублікував великий допис у соцмережах, де розповів про засилля несправедливості в українській армії.
Сергєєв після початку повномасштабного вторгнення пішов добровольцем на фронт, – пише OBOZ.UA.
Через 2,5 року Макс за станом здоров’я зміг піти з ЗСУ, зізнавшись, що його рішення звільнитися було пов’язане з відсутністю гарантій справедливості в країні.
“Я так і не дізнався, коли у мене з’явиться можливість демобілізуватися без особистих причин. З одного боку, конституція гарантує всім рівноправність, з іншого – мені незрозуміло, чому моя дитина зростає без мене, тоді як інші мають поруч батька? Відсутність розуміння термінів служби , нормальної перепочинку і адекватної реабілітації – демотивують сильніше за прильоти. Тому що прильоти трапляються час від часу, а відчуття, що тебе поюзали – постійно”, – пише експрезидент ФБК у Facebook.
“Чому через 2,5 роки, будучи добровольцем, в мене прав менше, ніж у людини, яку зараз тільки планують мобілізувати? Я чесно спробував знайти собі місце, де зможу продовжувати і бути корисним, бо перестав і фізично і морально вивозити навчальний центр. Всі мої пошуки розбивались вщент в той момент, коли люди дізнавались, що я вже служу. Тобто мій досвід і вміння – це не перевага, а недолік?!” – пише вже колишній десантник.
“Втратив слух? Нічого, послужиш ще. Ми дамо тобі можливість отримати якісь слухові апарати з найдешевшої лінійки і там де ми самі визначимо, але тільки на час служби, а потім якось сам. Мммммм, твої друзі придбали тобі нормальні слухові апарати? Ми із задоволенням скористаємось тим, що ти знов став майже повноцінним…” – не приховує емоцій автор.
“Якщо командир адекватний, він тобі це пояснить, якщо ні – тебе позбудуться. Можливо, у процесі ти загинеш, бо під час війни це легко робиться”, – зізнався Макс.
“З виданої у мене була тільки зброя, тому що я мобілізований, а не контрактник”, – дивується Сергєєв, принагідно розповідаючи історію, як йому не дали підписати професійний контракт.
“А знаєте чому я не контрактник? Навесні 2023, прям перед тим, як мене відправляти на навчання у Францію, мені запропонували контракт і офіцерство. На той момент я вже пів року був на посаді командира взводу (звичайно ж неофіційно, бо якщо б це було офіційно, мені б довелось доплачувати), іноді навіть виконував обов’язки командира роти. Для підписання цього контракту я був відправлений в Дніпро на ВЛК, вдало його пройшов (мені довелось домовлятися з лікарями, бо якщо ти підписуєш контракт з ДШВ, ти маєш бути здоровим як космонавт, ха-ха-ха). Повернувшись із Франції я дізнався, що мій контракт десь про***вся, запросили приїхати підписати ще один. Мене вже всі вітали з “мамлеєм”, а командир підрозділу при кожній зустрічі казав: “Документи ось-ось будуть, не хвилюйся”…Потім сталося Роботине і в шпиталі, вже в Києві, коли я вирішив поцікавитись, що там як з моєю службою, з’ясувалося, що контракт знов “загубився”, а моє офіцерство разом з ним…” – підсумував Сергєєв.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
