Український плавець 26-річний Максим Крипак із Харкова виборов найбільше медалей на Параолімпіаді-2020 у Токіо. Він завоював сім нагород, п’ять з яких золоті та по одній срібній і бронзовій. Уперше в історії літніх Параолімпіад найтитулованішим спортсменом став українець.
Максим Крипак народився із вродженими порушеннями опорно-рухового апарату – має проблеми з правою ногою. Попри це, починав змагатися зі здоровими плавцями в школі олімпійського резерву, передає Gazeta.ua.
– Дитинство в мене було чудове, – розповідає Максим. – На плавання пішов у шість років. Так батькам порадив лікap. З 14 все стало серйозніше і професійніше. Результати росли, і їх можна було прирівнювати до європейського рівня. Плавання полюбив із першого дня і ніколи не хотів його пропускати. У свідомому віці це перестало бути розвагою. Я бачив себе в цьому й хотів реалізуватися.
Спершу я був у здоровому спорті. Батьки не хотіли, щоб переходив у параолімпійський. Мабуть, комплексували й хотіли, щоб я отримував повне навантаження і мав більші досягнення. Але згодом я перейшов, бо стало важко виконувати норми.
Коли було найважче під час кар’єри?
– У мене були важкі періоди, коли результат довго не ріс, не було прогресу. Навіть думав покинути все і зайнятись чимось іншим. Але розумів: той час, який я протренувався, коштує немало. І якщо я зараз зійду зі шляху, то можу потім шкодувати.
На літніх Параолімпійських іграх 2016 року здобули п’ять нагород. Що мотивувало тоді?
– Тоді й зараз в мене була однакова мотивація – виступити за країну і показати свій найкращий результат. Мріяв із дитинства своїми досягненнями і роботою прославити український прапор. У підготовці допомогли тренер, лікаpi, масажисти. Реабілітолог Данило Сафронов відіграв значну роль у моєму житті.Я почав готуватися до Параолімпіади-2020 через півтора місяця після повернення. Наша з тренером головна мета була – показати найкращій на кожній із дистанцій час. Про медалі не думали. Я розумів, що буду першим, якщо покажу найкращий час. Тренувався по чотири години на день.
У які прикмети чи забобони вірите?
– Чогось особливого немає. Лише звичка під час змагань спілкуватись якнайменше. Це допомагає, бо я стараюсь максимальну кількість емоцій і сил залишити в собі. Тренування забирали в мене 85 відсотків часу. Решту витрачав на родину, друзів.
Як вплинуло те, що змагання через коронавірус перенесли на рік?
– Спочатку засмутився. Мені здавалось, я тоді був готовий фізично і психологічно. Коли сказали, що перенесуть, подумав, що це максимум на місяць. Потім почав трохи злитися. А коли знову з’явились можливості для тренувань, довелось перелаштовувати себе на ще рік підготовки. Але це мені не завадило. У нас була дуже щільна підготовка до Паралімпіади, яку повністю забезпечив Український центр “Інваспорт” та Національний паралімпійський комітет України, ми ні в чому не мали обмежень, окрім тренувально-відновлювальної бази, про яку мріємо.
Як ставитесь до прикутої уваги до себе після змагань?
– Приємно, як мене зустрічають в Україні. Хоча підсвідомо ще цього не сприймаю. Це потрібна віддача для спортсменів. Мої найближчі плани – відпочинок два тижні.
У серпні 2021 року Максим Крипак переміг у запливі на 100 м батерфляєм у класі S10 на XVI літніх Параолімпійських іграх 2020-го. Побив світовий рекорд з результатом 54,15 с, попередній рекорд становив 54,71 с. Також встановив світовий рекорд у запливі на 100 м на спині у класі S10 (57,19 с) та три рекорди Параолімпійських ігор — 100 м батерфляєм у класі S10, 100 м на спині у класі S10 та 200 м в комплексному плаванні у класі SM10 (2 хв. 05,68 с).
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини