22-річний боєць із позивним Девід вже командує танковим екіпажем. З 2022 року екіпаж під його командуванням знищив близько 30 бойових одиниць ворога.
Про це йдеться в сюжеті “Українського свідка“, передає Цензор.НЕТ.
Командир танкового екіпажу 28 ОМБр ім. Лицарів Зимового Походу із позивним Девід бере участь у російсько-українській війні з 2020 року. Він має шалену мотивацію воювати: загарбники завдали багато болю йому та його сім’ї.
“У Харкові росіяни під час евакуації розстріляли мою сестру разом з родиною, – розповідає хлопець. – Також на цій війні у мене загинуло багато близьких друзів. І я собі дав слово: поки війна не закінчиться, я від поставлених задач не відмовлятимусь. Навіть якщо це буде смерть”, – розповів він.
Першою реакцією Девіда на загибель близького друга, бійця із позивним Чай, була агресія. Хлопець розповів, як він хотів їхати на танку прямісінько у російські окопи. Втрату рідних, яких росіяни розстріляли під час евакуації з Харкова, хлопець подолав швидко.
“Це був квітень, – згадує Девід. – Ми перебували на Херсонщині, противник наступав. Ми мали дуже багато роботи. Днями не спали, і це все якось швидко забувалось”.
Танкіст розповів про випадок, коли одного разу “танкісти перетворились на піхоту” – зазвичай таке стається у випадку втрати танка. На Херсонському напрямку наприкінці літа 2022 року російський артснаряд зніс пів башти танка. Машина їхала, але стріляти вже не могла. Але поставлену задачу хлопці виконали: провели у село нашу піхоту.
За досвідом Девіда, на Донеччині танкісту воювати легше, аніж на Херсонщині, через особливості ландшафту. Можлива причина — це наявність специфічної техніки у росіян на на півдні, яка зчитує вібрації землі. Девід розповів, що завдяки цій техніці противник знав, де та в якому напрямку рушить наша техніка.
На Донбасі українським танкам завдають мороки “Ланцети” (БПЛА російського виробництва). Серйозної небезпеки вони не несуть, але можуть тимчасово вивести машину з ладу.
Як досвідчений боєць Девід розповів, як близьким та друзям краще підтримувати військових. “Ніколи не згадувати війну, – каже він. – Особливо з піхотинцями, саме вони відчувають на собі всі тяготи війни. Потрапляючи додому, вони хочуть просто розслабитись”.