107 років відійшла у вічність геніальна українська поетеса Леся Українка

202

107 років тому після тяжкої хвороби на туберкульоз кісток відійшла у вічність геніальна українська поетеса Леся Українка.

Лариса Косач розширила традиційні жанри української літератури, привнесла душевний драматизм і психологізм.

Велика дочка великої матері

Поетеса Леся Українка, яку називають геніальною дочкою українського народу, красою і гордістю нації, духовним вождем української інтелігенції, народилася 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському під ім’ям Лариса Косач.

Матір’ю Лесі Українки була письменниця Ольга Косач, що ставила на своїх роботах псевдонім Олена Пчілка. Вона була активною учасницею проукраїнського руху, видавала альманах Перший вінок. Встановила сімейною мовою спілкування українську мову і прищеплювала своїм дітям любов до української народної пісні, казок і традицій.

Лариса народилася слабкою і хворобливою дитиною. Її мати, не оговтавшись за півтора року після перших пологів, залишає дочку і відправляється на півроку на лікування за кордон. Майбутній поетесі батько не зміг знайти підходящу годувальницю, тому довелося вдатися до рідкісного на той період штучного вигодовування.

Леся була другою дитиною в сім’ї. Старшою дитиною в родині був Міша. Брат з сестрою були настільки прив’язані один до одного, що в родині їм навіть придумали колективне ім’я – “Мішелосіє”. Крім них в родині були ще четверо дітей.

Біографи відзначають холодне і дуже суворе ставлення матері до Лесі. Втім, існує версія, що на той момент, коли народилася Леся, вона була небажаною дитиною. Також у дівчинки був свавільний характер, що зовсім не подобалося Олені Пчілці.

Дядьком Лесі Українки був відомий український вчений, засновник українського соціалізму – професор Михайло Драгоманов. Серед іншого, він розробив концепції народності літератури, боровся з псевдонародністю, провінційністю і обмеженістю літератури.

Драгоманов своєю діяльністю викликав інтерес до усної народної творчості, етнографії, міфології українців. Деякі роботи він підписував псевдонімом Українець. Драгоманов значно вплинув на становлення Лесі Українки як письменниці.

У чотири роки вона навчилася читати, в п’ять – грати на роялі, у вісім – писала вірші. У 12 років вона вже друкувалася в журналах. В цей же час вона захворіла на туберкульоз кісток, через що довелося назавжди залишити заняття музикою.

Самостійно вивчила 11 мов, в тому числі латину і грецьку. Перекладала твори Гомера, Гюго, Байрона, Гейне, Шекспіра. Написала загалом понад 100 власних віршів і 20 драм. Випустила три збірки.

Леся Українка перебувала під негласним наглядом поліції, і цензура не раз забороняла її твори. Більшість своїх робіт поетеса публікувала за кордоном Російської імперії – Берліні, Дрездені, Празі, Відні.

Смерть наздогнала українську поетесу в місті Сурамі в Грузії 19 липня 1913. Їй було 42 роки. Лесю Українку поховали на Байковому кладовищі в Києві.

Заслуги Лесі Українки

Леся Українка різко розширила традиційні жанри української літератури. Вона також принесла нові образи – з Давнього Єгипту (В дому роботи), давньоєврейської історії (У полоні, На руїнах), періоду раннього християнства (Руфін і Прісцілла, Адвокат Мартіан), європейського Середньовіччя (Роберт Брюс, Стара казка).

У роботах на тему національно-визвольної боротьби з’являються нові образи борців за волю, незалежність, свободу України (поема Самсон, поетичний цикл Сльози-перли, Невільницькі пісні, Триптих, Оргії).

Основними джерелами творчості Лесі Українки стали її власні переживання. Завдяки їм в українській поезії з’явилися надзвичайно прекрасні по глибині ліричності, душевного драматизму і психологізму твори.

Вона вдосконалила формальні можливості української поезії, розвинула естетичні концепції літератури, розширила жанрові і стилістичні можливості поезії, прози, драматургії.

Леся Українка стала найбільшим збирачем українського фольклору, зберігши його для нащадків, знала близько 500 народних пісень, написала роботу по фольклористиці Купала на Волині.

Джерело: Корреспондент.net