3 листопада в селі Зарічне Запорізької області під час удару російською ракетою загинули 19 бійців 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади із Закарпаття. Вони зібралися на шикування для нагородження на честь Дня ракетних військ і артилерії.
Серед загиблих – Сергій Кузнєв, боєць АТО, співробітник Міністерства ветеранів, який з першого дня повномасштабного вторгнення повернувся до рідної бригади, аби захищати Україну, – пише OBOZ.UA.
Допомагав ветеранам адаптуватися в житті
Сергій Кузнєв родом із Криму, а його батьки – із Росії. Свого часу він служив на Закарпатті, там зустрів свою майбутню дружину Наталю та залишився жити.
До 2014 року Сергій займався бізнесом. А коли Росія розв’язала війну на сході нашої країни, повернувся до армії. Разом зі своєю бригадою брав участь у боях під Дебальцевим. А коли активна фаза боїв перейшла у позиційну, повернувся додому до Ужгорода.
Всі ці роки до повномасштабного вторгнення він займався тим, що допомагав ветеранам адаптуватися до цивільного життя.
“Я з Сергієм познайомилася у 2014 році спочатку заочно. Ми розпочали свою волонтерську діяльність, і до нас прийшла його дружина Наталя. Вона допомагала, відправляла посилки на фронт. А вже після Дебальцевого, коли він повернувся, ми познайомилися особисто і він став уже одним із моїх найкращих друзів”, – розповідає керівниця “Руху підтримки закарпатських військових – Ужгород” Галина Ярцева.
За словами Галини Ярцевої, Сергій був не просто доброю та чуйною людиною. Всі свої сили останніми роками він вкладав у те, щоб реально допомогти ветеранам війни.
Фотограф Сергій Братасюк каже, що його син пройшов навчання на основі цього проєкту. “Він у мене такий, що якщо йому щось не сподобається, то не ходитиме. А тут жодного заняття не пропустив”, – ділиться фотограф.
Ярцева також каже, що ці курси допомогли їй, тепер вона проводить свої екскурсії.
Сергій Кузнєв вів у Facebook сторінку свого авторського проєкту “НадКарпаття”. Там він ділився гарними фотографіями та відео Ужгорода. З висоти пташиного польоту показував замки Закарпаття. Розповідав історії церков, замків, сіл.
Фотограф Братасюк згадує, що Сергій іноді звертався до нього по консультацію щодо зйомок. Жодного досвіду в плані фото та відео у нього не було, він усього вчився сам.
Проте 25 лютого 2022 року Сергій повідомив, що Росія напала на Україну. Тому він робить вимушену перерву в роботі свого проєкту. І пообіцяв, як тільки ми виженемо ворогів із нашої землі, то знову показуватиме фото чудового Закарпаття.
А ще Кузнєв вивчав українську мову. Сам він був із Керчі, батьки його – з Росії. Але з 2014 року він вирішив вивчати українську.
“Ми між собою називали його “наш москалик”. Бувало зустрінемося, я починаю розмовляти російською з ним. А потім кажу: “Ні, Сергію, давай українською”. Він дуже прагнув вивчати мову, і в нього це добре виходило. Він уже навіть почав писати українською. Свої тексти надсилав доньці Ганні, щоб вона перевіряла їх”, – каже Галина Ярцева.
Незадовго до трагічної загибелі Сергій був у відпустці. Хоча часу було небагато, але він встиг здійснити ще одну мрію – посадити сад жимолості.
“У нього є ділянка землі, яку він отримав як ветеран АТО. І там посадив цей садок. Він дуже хотів, щоб хлопці, які повертаються з війни, не продавали свої ділянки, а займалися бізнесом. Пропонував організувати кооператив і працювати разом на самих себе та свої сім’ї, він був дуже на це заряджений”, – розповідає Галина.
Сергій дуже любив свою родину – дружину Наталю та доньку Ганну, яка зараз навчається у Києві. І дуже ними пишався. Він намагався не хвилювати Наталю. І коли надсилав фото з передової знайомим, просив не показувати дружині, бо для неї він був “на полігоні”.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
