“Знали, куди ми їдемо, але ніхто не боявся”: спогади ліквідатора аварії на ЧАЕС

14 грудня в Україні вшановують ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС.

Цього дня 34 роки тому здали в експлуатацію об’єкт “Укриття” – перший саркофаг, який забезпечив зупинку радіоактивного забруднення після вибуху на четвертому реакторі ЧАЕС.

Про те, як працював водієм та вивозив радіоактивні залишки реактора розповів ліквідатор Олександр Кучеренко, передає Суспільне.

Він був одним з перших, хто потрапив до Прип’яті після аварії. У 1986-му Олександру Григоровичу було 30 років, працював у Дніпрі на першій автобазі водієм. Пригадує, в один з робочих днів керівництво попросило почергувати у військовій частині. Автобази тоді були прив’язані до військкоматів, тому жодних підозр це не викликало.

“Дали мені машину, приїхав у військкомат, а мені черговий каже “Ти поїдь додому, візьми собі щось поїсти та теплого одягу, там дні на 2-3 і все, додому”, – розповідає чоловік.

2-3 дні затягнулись на 10, з військкомату Олександр повіз роту майбутніх ліквідаторів у Прип’ять. Там, розповідає, їх заселили у готель. Наступного дня, 3 травня, за тиждень після аварії, взялися до роботи: перекривали забруднене русло Прип’яті, підбирали залишки реактора, вантажили у контейнери та вивозили усе це на недобудований шостий реактор.

“Я возив людей на роботу. Усі говорять і показують у фільмах, як люди бігають на даху станції, скидають усе з даху. Але ніхто не показує тих, хто підбирав усе це внизу і вивозив”, – каже Олександр Григорович.

Чоловік згадує, в той час дозволялося максимум 25 рентгенів набрати людині, потім людей змінювали. Це так було сказано, а насправді були дозиметри 60-их років випуску, і на 3-4 день перебування починали давати таблетки йоду.

Було багато моторошного. Особливо ліквідатору аварії на ЧАЕС запам’яталось, як лікарі забирали ледь живих після сильного опромінення цивільних, як відстрілювали тварин, бо вони розносили радіацію. Але, каже, були молоді, тому страху не було, знаходили час навіть на веселощі. Наприклад, каталися на атракціонах в парку.

“У нас був випадок один, ми бабусю вивозили три рази. От ми її вивеземо, два-три дні і вона приходила назад. Говорила “Дітки, не везіть мене нікуди, я все одно прийду сюди”. Вивозили людей, коли був викид, попіл сипався, усі летіли, швидко тікали звідти. Роботи на боялися, знали, куди ми їдемо, знали з чим це пов’язано, ніхто не боявся, ніхто не тікав”, – говорить чоловік.

Після повернення з Прип’яті Олександр Григорович лікувався. Нині йому 64, хазяйнує вдома та на дачі. Пережив мікроінсульт, але переконує, що сил ще достатньо. Втім, належної реабілітації немає, та й виплати скорочують. Як було 409 гривень виплата на харчування з 2011 року, так і лишилася.

Олександр Кучеренко – учасник двох об’єднань ліквідаторів-чорнобильців, їх в області 3200. 14 грудня традиційно планують зібратися, аби вшанувати пам’ять загиблих під час ліквідації наслідків аварії.

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини