Ресторанний комплекс “Жито” поблизу Луцька відмовив у проведенні поминального обіду дружині загиблого на війні воїна Олександра Гнатюка.
Про це розповіла вдова загиблого героя Іванни Цюх у фейсбуці. Про деталі інциденту пише 24 Канал.
Що сталось
За словами жінки, у суботу, 20 квітня, минула річниця від загибелі її чоловіка, тому вона вирішила організувати поминальний обід за чоловіком.
“Я почала обдзвонювати заклади близько Гаразджі, де похований мій чоловік. В одному закладі було все зайнято. Я зателефонувала в ресторанний комплекс “Жито”, запитала у адміністратора, чи є можна у суботу, 20 квітня від 13 до 15 години зробити поминальний обід за чоловіком”, – розповіла вона у відео.
Жінку попросили ввечері приїхати, узгодити меню, що власне Іванна і зробила. Та уже на місці виявилось, що по телефону її не розчув працівник закладу. Ба більше, він щиросердно розповів, що “був на підпитку”, тому і не зрозумів запит жінки.
“Адміністратор Віталій не почув, виявляється, що це буде поминальний обід. Він був напідпитку. Я йому пояснила, що не треба пити на робочому місці і тоді зі слухом буде все добре. Ми спілкувалися і адмін сказав, що в них у той час буде ще двоє хрестин і двоє днів народжень”, – сказала Цюх.
“Почув слово поминки і змінився”
За словами вдови, коли адміністратор вкотре почув слово “поминки”, він змінився. А згодом ресторан повідомив жінці, що начебто не проводить поминки.
Я йому кажу, що я не прошу знижок, я просто хочу 2 години провести час з рідними людьми для себе, для своєї сімʼї, для свого чоловіка, з його побратимами, які приїхали. Він каже: “Як ви це будете робити? Там ювілей, хрестини, а ви зі своїми поминками. Може, підете в бесідки?”, – зазначила вдова героя.
Жінка обурилась, що на вулиці досить прохолодно і запитала, де це прописано? Бо в правилах такого, за словами жінки, вона не бачила. Натомість він нахабно відповів “це я так сказав. Я вам це озвучую”.
Втім, далі все ж чоловік “прийшов до тями” і почав змінювати риторику. Щоправда, після того, як присутні встали і обурились, що це відбувається на 10 рік війни і 2 роки повномасштабного вторгнення, “коли хлопців везуть щодня “на щиті” тією дорогою”.
Але продовжувати розмову з адміністратором закладу в них вже не було бажання, тож жінка з колегами пішла в інше місце, поруч.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
