Пусті прилавки у магазинах СРСР пам’ятають мільйони людей. Хоча сама радянська влада вихвалялася своїми досягненнями, багатством і, звісно ж, головним ресурсом – “найщасливішими у світі” людьми…
Ну, а те, що у магазинах прод- і промтоварів “було все”, але по факту не було нічого, винними комуністи і їхні посіпаки робили самих людей, – пише РБК-Україна.
Зараз пропонуємо вам один з прикладів того, як пропагандисти пояснювали відсутність ковбаси у одному з київських магазинів.
Так, у газеті “Вечірній Київ” від 21 листопада 1961 року вийшов невеличкий матеріал під назвою “Ласі на чужі ковбаси” авторства такого собі “товаріща” Романенка.
І там такий текст:
Один з гастрономів Києва.
– “Молочна” ковбаса є? – запитує покупець.
– Закінчилася, – відповідає продавець.
– Шкода… А “Теляча” є?
– Теж нема…
– І “Української смаженої” щось не видно…
– Раніше привозили більше…
Уявіть тепер, що ми в одну мить перенеслися до Київської ковбасної фабрики, якою керує І. І. Гур. Ось з воріт виїжджає автомашина. В кузові ліверна ковбаса. А під нею 38 кілограмів сортових ковбас: “Молочної”, “Телячої”, “Української смаженої”, – не вказаних у накладній…
Як видко, у вантажника фабрики П. П. Халявка та ліфтера В. П. Антоненка, які завантажували машину, апетит не поганий. В усякому разі далеко не гірший, ніж, скажімо, в експедитора ковбасної фабрики Г. М. Азарова.
На початку жовтня цей спритник вправно викотив з фабрики кілечко лівої ковбаси вагою у 18 кілограмів.
Чи ж покарали злодія?
– Я в той час був у відпустці, – пояснив директор фабрики.
Але ж після того, як І. І. Гур повернувся на підприємство, минув майже місяць. І ніяких висновків. До речі, вчинок Халявка та Антоненка теж тривалий час не розглядався керівництвом фабрики.
У світлі цих фактів стають зрозумілішими дії ще одного ковбасника – Н. А. Фрідмана. Водій автотранспортного підприємства №09669, він за сумісництвом працював на Київській фабриці експедитором.
Умови “контролю” на підприємстві дозволяли йому чинити всілякі ковбасні маніпуляції. Тисячі карбованців текли до його брудних рук. І ніхто “не помічав” цього… Як “не помітили” й вчинку Азарова…
Поки у справу не втрутилися народні контролери та працівники міліції.
Скриншот
Звісно, про те, що у СРСР кожен “крутився, як міг”, теж знають усі. І, як бачимо, радянська влада придумала спосіб, як викрутити діяння “роботяг” на свою користь – перекласти відповідальність за дефіцит товарів у магазинах по всьому “совку” на плечі злодюжок.
З огляду на те, що подібні матеріали публікувалися у ЗМІ частенько, то, можна припустити, що у них дійсно хтось вірив.
Так само, як навіть деякі представники засланої до Сибіру еліти вірили, що “товариш Сталін не в курсі, що роблять його підлеглі, бо якби був в курсі – не допустив би такого”…
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
