“Азов” звернувся до українців.
Святослав Паламар, заступник командира полку “Азов”, заявив 10 квітня, що бійці полку ніколи не здадуть Маріуполь, але вони потребують уваги та допомоги, – пише ТСН.
За словами Паламара, попри заяви політиків про постійний зв’язок із захисниками міста, з ними не зв’язуються вже понад два тижні.
“Багато, хто сьогодні говорить про оборону Маріуполя. Про те, що ми б’ємося з переважаючими силами противника, що ми стримуємо велику орду. Що ми не пускаємо росіян далі і тим самим затримуємо всю російську армію. Всі радіють, бо орда не йде далі. Але ви замислювалися, як тут перебувати? Про те, як битися в таких умовах? Що відчувають захисники Маріуполя? Це, коли тобі пишуть смс-ку: “Як в тебе справи, друже?..” А ти 5 хвилин тому поклав у чорний мішок побратима, якого знав 7 років. Це, коли вчорашній взводник, якому 22 роки, командує батальйоном”, – говорить Паламар.
Він також розповів про героїчні вчинки наших бійців.
“Це коли відділення азовців штурмує роту елітного спецназу. Це, коли важкопоранений побратим тікає з госпіталю, бо пообіцяв своїм друзям допомогти боротися на передньому краю. Це, коли наші хірурги в нелюдських умовах проводять надскладні операції, ампутації. Коли маленька тендітна дівчинка біжить під “градами” та рятує життя людей. Це коли 19-річний хлопчинка скромно розповідає про те, як йому вдалося знищити 20 одиниць техніки”, – розповів Паламар.
Він також зазначив не лише скрутне становище, у якому перебуває полк, але й жахливий стан містян.
“Коли дівчата роблять з того, що є, суп, якщо можна його так назвати, але він тобі в рот не лізе, тому що за пару кварталів помирає голодна дитина, а ти не можеш їй допомогти. Це коли поранений в бою офіцер кричить “Слава Україні!” і підриває себе на гранаті, щоб не здатися в полон. (…) Це коли хлопцям сняться крики тих дітей, які згоріли живцем”, – додав заступник командира полку “Азов”.
За його словами, понад два тижні ніхто не піднімає слухавку та “ніхто ні з ким не спілкуєтеся” з політиків.
“Маріуполь – це місто мученик. Це місто борець. І ми не в минулому. ми в теперішньому. (…) Ти живеш надією, що до тебе ще повинні прийти… Особливо ті люди, які вірні присязі, які знають, що Росію можна перемогти”, – додав Паламар.