Позиції українських військових вони накривають суцільним артилерійським та мінометним вогнем, б’ють авіацією, кидають ракети.
Лише таким способом ворог намагається вибити наше військо зі своїх позицій. То неймовірно, як українські війська виживають та ще й воювати в таких умовах, – пише ТСН.
Потужні вибухи лунають один за одним, ворог щохвилини кидає десяток снарядів ось на вузьку смужку лісу, де перебувають українські військові. Цілими днями окупанти поливають їх з важкої артилерії та мінометів. Тепер цим бійцям головне не загинути і вистояти. Вистоять вони, вистоїть і вся лінія оборони.
Молодий боєць до болю в очах вдивляється у ту посадку, якщо там наших уже нема, ворог посуне вже прямісінько до них.
Тиша і за мить у тій посадці огукується перший кулемет, до нього приєднується ще кілька автоматів. Це наші, і вони прийняли бій. Ми не знаємо, у кого в руках той кулемет, це молодий хлопець, в якого ще дівчини нема чи чолов’яга з трьома дітьми, але в нього цей кулемет, а біля нього його побратими. І вони тримають оборону.
Ворожа піхота зрештою відступає, а ворожа артилерія відновлює обстріл. Боєць на псевдо «Сєпар» родом з окупованої території, намагається під обстрілами тричі розповісти, що воює тут заради дітей. Та кожен раз починаються вибухи. Зрештою йому таки вдається сказати на камеру, що ворог своїми ракетами спалив увесь урожай на цьому полі.
Бій посилюється на правому фланзі, протитанкісти готують до бою «Стугну» і беруть в руки гранатомети. Зрештою, командир дає наказ висуватися на іншу позицію – там ворог застосовує авіацію. «Це найкраща робота в світі», – кажуть бійці.
Починається захід пари російських Су-25, вони швидко кидають бомби і ховаються за пагорб, українські бійці лише чекають, коли ті підлетять ближче, щоб відправити навздогін кожному по ракеті. Але ворожа авіація б’є здалеку і тому не надто прицільно. Зрештою і тут починає інтенсивно працювати ворожа артилерія. Вибухає щось настільки потужне, що й військові не одразу можуть визначити, що саме до них прилетіло. Ворог б’є артилерією та авіацією, але неохоче йде вперед своїми танками та піхотою, зауважує командир.
«Якщо почнеться, то артилерія рівняє все на своєму шляху, а потім йде піхота, а потым бронитехника – не зовсім класична, бо ми ж їх і навчили», – розповідають військові.
Навчили поважати і побоюватися українське військо. Бійці на цих позиціях вірять, що скоро навчать ворога ще й тікати з цієї землі, яку вони так нищать.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
