18 серпня, у Молочанську Запорізької області пішов у вічність мужній син України, ветеран Української повстанської армії Леонід Опранасович Герасим’юк. Про це повідомив начальник управління комунікацій з громадськість Запорізької ОДА Олександр Зубченко.
Прощання із Героєм відбулося 19 серпня.
Леонід Герасим’юк народився 23 квітня 1926 року у с. Орищі (нині – Локачинський район Волинської області).
Його батько Опанас Герасим’юк був на фронті з початку Першої світової війни, двічі нагороджувався орденом «Георгіївський хрест». З дитинства Леонід вирізнявся справжнім козацьким характером, вчився зацікавлено та наполегливо, був непохитний у своєму українстві.
У червні 1941 року Леонід Герасим’юк під час проголошення у Львові Української держави піднімав синьо-жовтий прапор на Княжій Горі. Далі був арешт гестапівцями, смертний вирок, втеча з в’язниці, збройна боротьба у лавах УПА. Починав Леонід Опанасович ройовим у селі Вовчок, далі опікувався ідейно-політичною та інформаційною роботою з особовим складом та місцевим населенням, пройшов важкими дорогами війни на Поліссі, Холмщині та Підляшші.
У жовтні 1944 року Герасим’юк потрапив у полон до НКВС, був засуджений до розстрілу, всю його сім’ю вислали до Сибіру. Після кількох місяців страшного очікування смертний вирок замінили двадцятьма роками каторжних робіт. Відбував покарання у Казахстані на мідних рудниках та на будівництві космодрому Байконур.
12 вересня 1954 року Леоніда Опанасовича реабілітували. Після звільнення поїхав до матері у м. Прокоп’євськ Кемеровської області, де працював на шахті «Східна», а у 1976 році вийшов на пенсію та переїхав до Молочанська. Він дуже хотів повернутися на рідну Волинь, але дорогу додому було закрито. До останніх днів радянської влади у КДБ зберігалася особова справа Герасим’юка із червоною поміткою «особливо небезпечний».
Із проголошенням незалежності колишній воїн УПА активно займався громадською діяльністю, розшукував своїх однополчан. Після початку російсько-терористичної агресії став волонтером Української армії, у травні 2015 року відвідував бійців Добровольчого Українського корпусу під Маріуполем.
Мужність та самовідданість Герасим’юка було відзначено найвищою нагородою Запорізької області – медаллю “За розвиток Запорізького краю”.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
