Дорога, яка веде до скорочення співпраці з ЄС
Думаю, багато хто звернув увагу на слова глави представництва ЄС в Україні Матті Маасікаса з приводу значущості в двосторонньому співробітництві (в тому числі для безвізового режиму) збереження незалежності антикорупційних органів. До цього була заява послів G7, пише Главком.
Дослівно в Twitter-акаунті Маасікас написав: «Боротьба з корупцією за допомогою сильних і незалежних інституцій є центральною частиною співробітництва між ЄС та Україною в сферах від безвізового режиму до макрофінансової допомоги. Ці принципи (висловлені G7 – ІФ-У) також необхідно застосувати, коли український парламент призначає представників для вибору нового керівника САП ».
Фактично глава представництва ЄС в Україні нагадує про умови безвіза і неприпустимість спроб демонтажу антикорупційної інфраструктури. І не дарма. В тому сенсі, що є питання до того, як йде призначення членів конкурсної комісії, яка обиратиме нового Антикорупційного прокурора.
Але, допускаю, що не тільки це питання викликає побоювання, і може послужити приводом для постановки питання про умови, які зробили можливими отримання безвіза. Є й ряд інших факторів, які точно не працюють в напрямку збереження та посилення співпраці з ЄС. А саме:
- Рішення КС про незаконність призначення директора НАБУ Артема Ситника.
- Практика, що стала вже масової, підпалів будинків та автомобілів – колишнім політикам / чиновникам і антикорупційним розслідувачам / активістам.
- Тиск на «Прямий канал», майно якого, судячи з усього, намагаються заарештувати під приводом псевдорбвіненій, і потім продати. ДБР, як ми знаємо, звернулося в Печерський суд за дозволом провеленія обшуків на телеканалі. Допускаю, що ДБР (в згоді з ОП) намагається паралізувати роботу опозиційного каналу, і далі через АРМА продати майно і поміняти менеджмент на лояльний до влади.
Такий поступовий розворот України в зворотному напрямку від цивілізованих правил не зможе залишатися непоміченим. Здавалося, такі практики, як переслідування опозиційних ЗМІ і підпали майна – давно в минулому. Але немає, як бачимо, через тривалу перерву – вони повертаються. Якщо комусь у владі здається, що це може залишитися поза увагою, то це не так – чому підтвердження заяви послів G7 і глави представництва ЄС в Україні.
ЄС не надав би Україні безвізовий режим, якби бачив авторитарні тенденції. І якщо тенденція на згортання базових демократичних цінностей триватиме, це неминуче призведе до питання про призупинення безвізового режиму, як і припинення зовнішньої допомоги.
Чинної влади треба займатися не гонитвою за опонентами. І не відкотом до окремих старих практик, позбавляючи сенсу тим самим значущі результати свого попередника. А позначити 2-3 реалістичні завдання в продовження розвитку України, і на цьому концентрувати зусилля свої зусилля.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
