Мова є однією із найважливіших цеглинок у фундаменті кожної нації. Саме у ній відображено і зафіксовано найглибші витоки свідомості народу та його ментальність, закодовано народну мудрість і споконвічні знання…
Мова — це генератор і найвища форма патріотизму, Божий дар і ключ до вивчення культури, історії, традицій, творець культури.Вона репрезентує народ у світі, є ореолом нації й етнічним кордоном.
«Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію», — говорила Леся Українка.
Адже територію можна відвоювати, а коли вмирає мова, то вмирає і нація. Недаремно кажуть, що мова — ключ до Вічності, пароль до дверей Всесвіту.
Одна з найдавніших у світі
Дослідники доводять, що чимало вживаних сьогодні українських слів та мовних коренів були поширені ще у часи трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні сонцепоклонницьких часів та значний слід у прамові — санскриті, джерела якого дійшли до нас iз давнини у 5 тисяч років. У сучасній українській мові 65% слів — із санскриту.
Про багатотисячолітню давнину української мови говорить і усна народна творчість, створена досконалою українською мовою.
Адже вчені довели, що деякі народні казки та пісні написані декілька тисяч років тому.
Першу письмову згадку про Україну науковці помітили у джерелі ХІІ ст.: у Київському літописі за Іпатіївським списком від 1187 р. йдеться: «…І плакали усі переяславці… За ним же Україна багато потужила».
У згадці йдеться про глибокий траур народу через загибель переяславського князя Володимира Глібовича у битві з половцями.
У Руському літописі ХІІ ст. згадуються назви: Україна, Вкраїна, Вкраїниця, а люди — україняни.
Відомий канадський історик українського походження, професор Гарвардського університету Орест Субтельний довів, що українській мові не менше 5 тисяч років.
Найдавніші зразки української мови, що збереглися, сягають середини ХVІ ст. до н. е. (Голунський напис на кам’яному стовпі знайдено біля с. Медвин Богуславського району Київської обл.).
Польський дослідник Михайло Красуський у 1880 р. у книжці «Древность малороссийского языка» дійшов такого висновку: «Займаючись тривалий час порівнянням орійських мов, я дійшов переконання, що малоросійська мова не тільки старіша від усіх слов’янських, а й санскритської, грецької, латинської та інших орійських».
А у 1574 р. польський історик Ян Красінський у книжці «Польща» писав: «Хто опанує українську мову, той здобуде ключ до швидкого вивчення усіх інших слов’янських мов, бо українській мові властиві найтиповіші риси слов’янської лінгвістики».
Вчений Василь Кобилюх довів, що українська мова сформувалася в Х-IV тисячоліттях до нашої ери.
Тому походження найважливіших українських слів слід шукати саме в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах, які виникли значно пізніше.
Українську мову називали у різні часи по-різному: руська мова, руська бесіда, русинська, проста мова, південоруська, карпаторуська, козача, кубанська, народна, простонародна; малоросійське наріччя, малоросійська, малоруська мова — таку принизливу назву українська мова отримала у складі Російської імперії; Росіяни говорили «черкаська мова» або «білоруська», поляки — «русинська мова», турки — «сарматська мова» або «роксоланська».
Вплив мови на здоров’я
У людини в горлі є маленька вигнута, як ніби підкова, кісточка — під’язикова. Для чого вона?
Ще давнi китайці стверджували, що до неї iнформацiйно пiд’єднанi всі м’язові системи організму. Так, саме під’язикова кістка відчуває всі вібрації планети.
Отже, вібрує під’язикова кісточка вiдповiдно до коду вібраційної територiї проживання людини зі специфічним складом та товщиною кори планети в цьому місці, та через ці специфiчнi особливості цей диво-орган нашого тіла грає найактивнішу, а точніше, головну роль у мовному процесі.
Якщо ж невідповідною до території проживання мовою порушувати природний процес передавання iнформацiї вiд цієї кісточки до м’язів, то людина так і підхоплює болячку.
Адже, як казали ще давньокитайськi цiлителi, язик — це друге серце, а мова є рухом душі. І рухливість язика, і його фізичний та фізіологічний стани, і його форма дають нам ідеальну інформацію про вигляд та стан здоров’я серця.
Тож, щоб запобiгти більшості хронічних хвороб, спiввiбруйте з рідною землею: живете в Україні — говоріть щирою українською, живете у Франції — то щирою французькою, в Польщі — польською, в Китаї — китайською тощо.
Луцький медик Олександр Харченко робить свої дослідження, випробовуючи дію мови на стан пацієнта читанням певного тексту. При тому — правильного тексту рідною мовою.
Наприклад, діабетикам пан Олександр радить послухати свою мову через диктофон i виміряти рівень цукру в крові.
Потім уголос і правильно мовно почитати твори Лесі Українки, Івана Котляревського чи Івана Франка й знову виміряти рівень цукру в крові.
Медик радить користуватися рецептом від науки сенсфізіологіки: говоріть українською в Україні, німецькою — у Німеччині тощо, говоріть діалектом свого краю — й вилікуєтеся: хто від раку, хто від діабету, хто від серцевих проблем, хто від гіпертонії тощо.
Вчені довели, що по плачу або звуках, які дитина видає після народження, можна визначити, до якої нації належить немовля.
Є вчені, які доводять: якщо дитина до 7 років не говорить рідною мовою, то у неї починаються психічні розлади.
Не раз можна спостерігати: якщо людина, яка виросла на чужій землі, почує рідну мову чи пісню, то з нею починають відбуватися якісь неймовірні речі (радість, сльози, зміна емоцій). Адже рідна мова відповідає генетичному коду людини.
Багатство української мови
Українська мова — одна з найбагатших мов світу. Окремі слова мають десятки синонімів, найрізноманітніші пестливі форми…
Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
Але абсолютний рекордсмен — слово «бити». Згідно з Коротким словником синонімів української мови, їх аж 45: парити, шпарити, періщити, сікти, хльостати, чесати, клепати, батожити, бичувати, кропити, шмагати, шкварити, бухати, товкти, підсип, гатити, гамселити, голомшити, гріти, дубасити, духопелити, жарити, пригощати, тощо.
Словники української мови говорять про 134-170 тис. слів. Та деякі дослідники, зокрема Василь Кобилюх, розповідають, що картотека нашої мови в Інституті української мови налічує понад 2 млн. слів!
Найбільше слів було вилучено у 30-х роках ХХ ст., віднісши їх до числа архаїзмів, русизмів, полонізмів, діалектизмів тощо.
До речі, Михайло Грицак склав словник гуцульської говірки (50 років його не друкують). А гуцульський діалект — близько 300 тисяч слів — має всі слова, що зберігаються у всіх слов’янських мовах.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини