У липні минулого року громадянин Франції Рашид Анані потрапив у ДТП на трасі Київ – Львів, порушивши правила дорожнього руху. Внаслідок цього загинули дві українські дівчинки, які сиділи на задніх сидіннях його Lexus. За життя однієї з них боролися майже півтора місяця, та врятувати так і не змогли.
Але водій-іноземець, який теж постраждав в аварії, після трагедії швидко повернувся на свою батьківщину і перестав виходити на зв’язок, ховаючись у такий спосіб від правосуддя. Українська сторона вже звернулася до Франції з приводу цієї справи і вимагає його екстрадиції для проведення слідчих дій, передає Обозреватель.
Від удару автомобіль розірвало на частини
День 27 липня 2020 року поділив життя Наталії Тройнюкової на до і після. Вона з болем згадує ті миті, коли Lexus RX350, за кермом якого сидів знайомий сім’ї, француз Рашид Анані, виїхав на зустрічну смугу і зіткнувся з фурою.
У тій страшній аварії загинули дві її дочки – 16-річна Мая і 13-річна Юлія. Сама Наталя дивом залишилася живою.
“Ми їхали з Києва до Карпат, по дорозі мали зупинитися у Львові. Дочки сиділи на задньому сидінні, молодша Юля – за мною, а старша Мая – за кріслом водія. Я пам’ятаю, що вже минули Броди, коли потрапили в тягучку. Чомусь Рашид вирішив об’їхати її і виїхав на зустрічну смугу, перетнув суцільну лінію, де обгін заборонений. А назустріч їхали машини. Він намагався уникнути удару, але було нікуди: на нашій смузі було багато машин. У підсумку він зіткнувся з “Нивою”, від удару нас буквально викинуло на зустрічну, а там рухалася фура”, – згадує Наталя.
Удар був такої сили, що задня частина автомобіля, де сиділи діти, відлетіла метрів на 25 із дороги в кущі. Коли жінка прийшла до тями, то побачила, що дівчатка лежать на дорозі – Юля трохи ближче, Мая далі.
Мама втратила двох дочок
У лікарню міста Броди спеціально приїхав хірург зі Львова. Обидві дочки були настільки важкими, що Наталі й батькові довелося вибирати, кого спочатку класти на стіл.
Першою оперували Маю, але незабаром лікар вийшов з операційної і повідомив, що дівчинка померла. Після аварії вона прожила лише кілька годин.
Потім взялися за Юлю. “У неї був бійцівський характер, завдяки цьому вона прожила ще півтора місяця. Щодня я відчувала страх утратити другу дочку”, – насилу говорить Наталя.
Лікарі Київського інституту нейрохірургії, які прилетіли до Бродів, оглянули Юлю і сказали, що їхні колеги все зробили правильно. Незважаючи на те, що дівчинка була практично нетранспортабельна, батьки вирішили ризикнути, взяти відповідальність на себе і перевезти її до Києва. Хірурги буквально як кришталеву вазу перевезли дитини на військовий аеродром і вертольотом доправили в столицю.
“Лікарі не давали жодних прогнозів. Хоча мені іноді здавалося, що дочка поворушила то ручкою, то плечиком. Юля боролася 42 дні, але потім її не стало”, – каже Наталя.
Француза відвезли, і зв’язок із ним обірвався
Водія Рашида після аварії швидко доправили до Львова на реанімаційному автомобілі, але він був при тямі.
“Лікарі попросили його зробити деякі рухи – стиснути руку, поворушити пальцями, і він це зробив. Я не розмовляла з ним, оскільки він був інтубований, та й я займалася своїми дітьми. А потім його забрали до Львова. Незабаром відвезли до Франції. І зв’язок із ним обірвався”, – каже Наталя.
Відтоді пройшло дев’ять місяців, але Рашид так і не виходив на зв’язок, не цікавився долею дівчаток.
“Він працював у представництві Європейського Союзу. Коли трапилася аварія, я повідомила його колегам і рідним про це. Вони питали, як діти, висловлювали співчуття. Але потім зв’язку не було. Його мобільний телефон вимкнений, у соцмережах він не був присутнім”, – розповіла жінка.
Україна домагається повернення Рашида
Генеральна прокуратура України звернулася до французької сторони з проханням провести слідчі дії, допитати Рашида Анані як підозрюваного і вручити повістку про виклик до України для проведення розслідування.
“Наскільки я знаю, справа вже оформлена, перекладена на французьку мову, підготовлена до передачі до Франції. Я дуже сподіваюся і чекаю відгуку від французької влади. Я розумію, що є бюрократичні труднощі, але ситуація очевидна. Я не зможу повернути своїх дочок. Але ця практика, коли громадянина Франції притягають до відповідальності, повинна допомогти в подальшому тому, що ми не будемо почуватися безпорадними. Ми не будемо відчувати себе безсилими в ситуації, коли громадянин іншої країни щось робить, а ми не можемо його покарати. Тепер у мене з’явилася надія”, – вважає Наталія.
Ми також сподіваємося, що сім’ї Наталії вдасться відновити справедливість. І людина, навіть якщо то іноземець, має нести відповідальність за свої дії. Особливо, коли через них гинуть ні в чому не винні діти.