Українець, з яким вітались англійські королі

7824

В Британії найвища військова нагорода – Хрест Вікторії. Згідно з правилами, при зустрічі з кавалерами цього ордену британські королі мусять вітатися та віддавати їм честь першими. При цьому інші нагороди вояк може не носити. 15 жовтня 1917 року перед Букінгемським палацом цю найвищу нагороду отримав українець з “Канадщини” Пилип Коновал. За який-такий подвиг він отримав цю найвищу нагороду? Давайте все по порядку.

“Золотими літерами вписане його ім’я в історію Канади та Першої світової війни”


Пилип Коновал. Фото: vk.com

15 вересня 1888 року в селі Кутківці Подільської губернії Російської Імперії (тепер Чемеровецький район Хмельницької області) на кордоні з тодішньою Австро-Угорською імперією в родині каменотеса Мирона Коновала народився хлопчик Пилип. У 20 років він одружується, а згодом у подружжя народжується дівчинка Марія. В 25 років через Владивосток емігрує до Канади. З початком Першої світової війни Пилип Коновал вступає в Оттавський 77-й піхотний батальйон. Проблема була в тому, що більшість українців Канади були із Західної України, яка на той час була під владою ворожої Австро-Угорщини. Ці українці вважалися “австріяками” та потенційними ворогами, тому в період з 1914 по 1920 роки тисячі українців потрапили в 24 концентраційні табори. Коновала врятувало те, що він походив з частини України, яка на той час перебувала під владою Російської Імперії. Вербувальники зарахували його як російського підданого союзної держави та без вагань прийняли на військову службу. Після дев’яти місяців муштри вояки відправляються через Галіфакс та Ліверпуль на фронт до Франції. Ось тут найцікавіше.

21 серпня 1917 року біля французького містечка Ланс німецькі війська затиснули канадську армію в кліщі. У відділенні Коновала загинули всі старші офіцери. Про атаку ніхто й не мріяв: безперервний кулеметний вогонь не давав підняти голови. Тоді Пилип сам рушив на кулеметне гніздо. Всі його товариші перехрестилися: капрал вже не повернеться… Аж раптом… На горизонті з’явився капрал Коновал з кулеметом під пахвою. Виявилося, що він вступив в рукопашну з кулеметниками, переміг десятьох солдатів, потім, атакувавши друге гніздо, також знищив залогу і зі словами “А нащо мертвим кулемет? Чого добро буде пропадати?” взяв кулемет із собою. Наступного дня він знову самостійно атакував інше кулеметне гніздо та зі словами “Палучі, фашист, гранату”, знищив кулемет та трьох німецьких вояків. Вже в своєму окопі, коли Коновал рапортував офіцерові, отримав кулю в обличчя. Це і врятувало німців: хтозна скільки їх відправилося б у Вальгаллу , якби не поранення українця.

І ось, 15 жовтня 1917 р., перед Букінґемським палацом у Лондоні на великому військовому параді король Ґеорґ V, нагородив подоляка Хрестом Вікторії — найвищою і найпочеснішою нагородою Британської імперії. “Ваш подвиг є найвідважнішим і непорівняльним у моїй армії. Прошу особисто прийняти мою подяку”. Саме ці слова британський король сказав простому селянину з Поділля. Ще один цікавий факт: Хрест Вікторії виготовляється виключно з металу російських гармат, що були захоплені британською армією під час Кримської війни. Дрібничка, а приємно… Згодом, разом з іншими українцями, був у Канадському сибірському експедиційному війську, що його готували до боїв із більшовиками. Там його звела доля із Василем Енґельґардтом, нащадком поміщика, у якого служив Тарас Шевченко. Так, правду кажуть: “У житті, як на довгій ниві”…

Після війни Пилип Коновал через складну економічну ситуацію в Канаді працює прибиральником та сторожем в Нижній Палаті Парламенту. “Я прибирав бруд в Європі із рушницею, а тут я його прибираю шваброю”. У 1956 відбувалося частування всіх кавалерів Хреста Вікторії в знак 100-річчя найславетнішого ордену Британської Імперії. Королева Єлизавета ІІ постановила, що спеціальні урочистості відбудуться в Лондоні, на які запрошувалися всі живі власники Хреста Вікторії. Але складна фінансова ситуація не могла дозволити українцю поїхати на урочистості. І тут Коновала врятувала українська ветеранська співдружність. Українсько-Канадський Легіон зібрав 5000 доларів для поїздки. “Будьте ласкаві, щоб висловити мою Вам подяку, для кожного українського легіонера канадського філії, який вніс свій посильний внесок у цю велику суму грошей, що спрямовуються мені останнім часом. Я був дуже здивований, і я не чекав такого. Я знав, що серед друзів моїх Український народ, але я ніколи не думав, що вони можуть бути так близько й можуть зробити так багато для бідолахи, як я. Це безсумнівно, допоможе мені в незабутній моїй поїздці до Англії і буду радий розповісти вам про неї, коли я повернуся. Ще раз спасибі Вам усім і особливо Вам, містер Павлюк, я впевнений, що саме через вас, я отримав це”. Стівен Павлюк – учасник Першої світової, який кинув клич серед українців-ветеранів зібрати кошти для героя. І ось він та ще 300 кавалерів прийняли участь у параді в Гайд–парку, який прийняли її Величність королева Єлизавета і принц Філіпп.


Кавалери ордену Хреста Вікторії. Пилип Коновал у першому ряду посередині

Помер же Пилип Коновал на 72–му році життя. Його Хрест Вікторії та інші медалі були довірені Богданові Панчукові, канадському українському ветеранові, який служив у канадських військово–повітряних силах під час війни і який став керівним членом товариства канадських українських ветеранів. Ці медалі згодом придбав Канадський військовий музей, де вони досі зберігаються. Коновала поховав його полк з усіма військовими почестями з Української католицької церкви Івана Хрестителя на цвинтарі Нотр Дам в Оттаві. Пилип Коновал – покровитель елітного Відділення 360 (Відділення Коновала) Королівського Канадського Легіону в Торонто.
В цей час, коли українець Коновал отримував королівські почесті, його дружина загинула в сталінських концтаборах, а донька Марія перейшла систему сталінських сиротинців та колгоспно-кріпацького життя, але таки не побачила свого батька…

“Як і не зник шрам на лиці Пилипа Коновала, так і не згасне слава цього загиблого канадського солдата українського походження: золотими літерами вписане його ім’я в історію Канади та Першої світової війни.”
А тепер звертаюся до вас, хмельничани. Коли у вас постане питання перейменувати вулиці Леніна, Карла Марса–Фрідріха Снікерса та іншої лабуди, назвіть одну з цих вулиць ім’ям простого “українця з Канадщини”, вашого земляка-подолянина Пилипа Коновала. Нехай історична справедливість восторжествує…

Іван Дубченко, спеціально для “Ми – патріоти України”.

Джерело: ipress.ua

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини