На Олімпіаді в Токіо збірна України буде представлена рекордно малою кількістю спортсменів. До Японії вирушили 157 атлетів – це майже на пів сотні менше, ніж тих, хто боровся за медалі на Іграх в Ріо. Зменшення олімпійської заявки склало майже 25%.
Міністр молоді та спорту Вадим Гутцайт позначив дві причини недобору ліцензій у Токіо. Перша – вплинула пандемія коронавірусу. Через відсутність змагань і можливості нормально вибудувати тренувальний процес спортсмени не змогли підійти до відбіркових стартів в оптимальній формі, – пише Оbozrevatel.
Друга – невиконання заявлених програм розвитку спорту в країні. Попередня влада практично нічого не робила, а нова за два роки змінити ситуацію не змогла. Міністр обіцяє, що за десять років в Україні будуть усі умови для підготовки спортсменів.
СЬОМА ОЛІМПІАДА ПОСТАВИЛА АНТИРЕКОРД
Те, що в країні мало уваги приділяється спорту – секрет Полішинеля. Проте якщо поглянути на цифри, то падіння сталося саме зараз, в “епоху стабільності”. Порівняємо по роках. 1996 рік – 231 спортсмен, 2000-й – 230, 2004-й – 239, 2008-й – 254, 2012-й – 245, 2016-й – 206, 2021-й – 157.
У словах Гутцайта про вплив коронавірусу на кількість олімпійців є частка правди. Наприклад, лідерка збірної України з художньої гімнастики Влада Никольченко якраз і не змогла відновитися до Ігор через перенесену в березні хворобу. Але це – одиничний випадок.
До того ж, якщо порахувати дискваліфікованих Дмитра Чумака, Анастасію Лисенко, Євгенія Барабанова, Олега Верняєва, Ігоря Главана, Андрія Говорова та Богдана Бондаренка, які не подолали олімпійський норматив, Ольгу Ляхову, яка народила первістка, ще двох-трьох борців-боксерів-гребців, які “забуксували” в кваліфікаційних змагання, то загалом збірна могла мати наближене до звичного представництво на Іграх.
Інша річ, чи потрібно везти дві сотні атлетів на Ігри. Ріо-2016, де ми виграли всього 11 медалей, показало, що на змаганнях такого рівня потрібно брати не кількістю, а якістю. А її забезпечують профільні федерації.
УКРАЇНА У ВИДАХ СПОРТУ
Візьмімо за видами спорту. Ігрові звично пропустимо. Там у нас всього два просвіти: четверте місце жіночої збірної з баскетболу в 1996-му і “бронза” гандболісток у 2004-му. Інші федерації ігрових видів спорту не можуть похвалитися навіть потраплянням на Ігри. У решти спостерігається як регрес, так і прогрес.
Найбільш стабільні фехтувальники. Після невдач на двох перших для України Олімпіадах без медалей з ігор вони не повертаються. У них є лідер у шаблі – Ольга Харлан, у шпазі – Олена Кривицька та Ігор Рейзлін, є команда шпажистів, які поборються за медалі в Токіо. Провал стався в команді у шаблісток, які з кількох олімпіад поспіль привозили медалі. Не все гаразд і в рапірі. Для Сергія Голубицького та Яни Шемякіної гідної зміни поки не знайшлося.
Відносною стабільністю можуть похвалитися гімнасти. У спортивному виді вони в лідерах за кількістю завойованих медалей – здобуто вже 12 нагород (більше тільки в легкоатлетів – 17, борців – 15 і боксерів – 14). “Художниці” розігрують значно менше призових місць, проте там у нас завдяки тренерській династії Дерюгіних поки все міцно тримається на високому рівні.
Бракує стабільності в досить стабільному боксі. Після тріумфу в Лондоні, де феєрили Василь Ломаченко з Олександром Усиком, в Ріо трапився провал. У боксерів, щоправда, спостерігається своєрідна циклічність. З кожної третьої Олімпіади вони повертаються без медалей. Отож у Токіо починається новий цикл і, будемо сподіватися, той же Олександр Хижняк не підведе.
Гірше йдуть справи у борців. У них уже є свій представник у парламенті, проте буде добре, якщо хоча б він, Жан Беленюк, привезе з Японії медаль. Якщо, звичайно, там виступить. Перед вильотом в Токіо Жан потягнув м’яз і кілька днів проходив у захисній лангеті, втративши дорогоцінний час на підготовку. На останніх двох олімпіадах борці завойовували по одній медалі, хоча ще в 2008-му в них у скарбничці було відразу п’ять нагород.
Схожа ситуація і в інших видах спорту. Нічого не вигравали в Лондоні та Ріо дзюдоїсти, любителі ходіння під вітрилом, велосипедисти, стрибуни на батуті, плавці, стрибуни у воду і лучники. Всього одну медаль привезли з Бразилії легкоатлети, хоча їхня делегація налічує десятки спортсменів.
У ЧОМУ ПРОБЛЕМА І ЩО РОБИТИ
Олімпіада – це своєрідний зріз розвитку спорту в міжолімпійський цикл. До неї треба починати готуватися відразу після закриття попередніх Ігор. Як пройшла підготовка цього разу – дізнаємося протягом двох тижнів.
Розраховуємо, звичайно, на дощ нагород. І, є імовірність, що антирекорд Ріо з 11 медалями побитий не буде. Проте систему підготовки треба вибудовувати наново, адже стара не працює. Тому українська команда здебільшого завойовує медалі не завдяки створеним для спортсменів умовам, а всупереч.
Сподівання на успіх самородків, таких, як Яна Клочкова або Юрій Чебан, які вигравали “золото” на двох Іграх поспіль, уже не працює. Тому що і для них треба створювати конкурентне середовище. Ці питання вирішує лише масовість. А яка вона, стає зрозумілим за кількістю глядачів на трибунах стадіонів. Арени побудували, а охочих відвідувати їх, на жаль, щороку стає дедалі менше.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
