У розвитку коронавірусної хвороби є три сценарії – напружений, благополучний і той, що лякає. За яким із них піде Україна і чи можуть ввести повторний локдаун, розповіла українська лікарка-інфекціоністка, докторка медичних наук, професорка Ольга Голубовська.
Джерело: OBOZREVATEL
– Ви часто говорите, що через епідемію коронавірусу медична система вже опинилася в колапсі.
– Це правда, медична система України, як і лікарі, знаходяться в полуколапсі. Це дуже важкий період для всіх, в тому числі і для хворих. Вірус вражає нервову систему, друге – це нестача кисню, і третє – дія ліків, якими ми лікуємо. Самі по собі вони часто викликають важкий стан. Хворі відчувають справжнісінькі муки. Вони знаходяться в повній свідомості і на якомусь етапі просто не витримують.
Це велика трагедія, з такими пацієнтами треба працювати. У мене був один пацієнт, досить міцний фізично, так ось він розповідав, що у нього було постійне непереборне бажання взяти простирадло і задушити себе. Коронавірус – дуже важке і виснажливе захворювання, в якому люди перебувають щодня протягом місяця-два. Ті, хто цього не бачать, просто не розуміють.
Є ще таке поняття, як постковідний синдром. І весь світ поки що не знає, що з цим робити.
– Медики кажуть про кілька версій, як вірус поводитиметься далі: посилиться, зникне або житиме з людьми завжди?
– У розвитку коронавірусної хвороби є три сценарії. Перший – до весни у нас буде дуже напружений сезон, вірус буде як риба в воді. Потім він ослабне, як було влітку, коли він давав велику кількість легких форм, було менше інфікованих, а зараз все звалилося як сніжний ком. Нині його сезон. У наступний сезон він вже не буде таким агресивним. Це один прогноз.
Другий прогноз – коронавірус навпаки набере обертів, можуть будуть повторні випадки зараження, набагато важчі, і що з цим робити – ніхто не знає.
Третій сценарій найсприятливіший – коронавірус проциркулює кілька років і зникне з людської популяції, як зник перший SARS. Бог його знає, як буде. Віруси розумніші за нас, це ми живемо серед них і тільки спостерігаємо, що вони нам придумали.
– Чи можуть в Україні ввести повторний локдаун через збільшення кількості хворих?
– Я працюю в самому осередку в клініці і нікого не хочу лякати, як багато хто може подумати. Але щоб люди розуміли картину – ми зараз знаходимося як на війні. Той вмирає, того відкачують, стоять всі ці ліжка… Вночі тільки сняться хворі і їх знімки. У лікарів настає в тому числі самий справжній психологічний колапс. Я розумію, що здоровим людям може не подобається карантин, але я була проти того, щоб діти йшли в школу з 1 вересня. Нічого з нашою освітою не станеться, а діти пішли і через два тижні Київ опинився в помаранчевій зоні, всі бігають і шукають ліжко з киснем. То що краще – пересидіти чи шукати ліжко з киснем?
У таких хворобах ми не придумали нічого кращого, ніж роз’єднання і мінімізація ризиків. В іспанському грипі сто років тому вижила тільки Австралія. Чому? Тому що швидко закрила всі порти і вважає, що це їх врятувало. І так, там практично не було ніякої проблеми. А вся Америка і Європа вкрилася трупами. Я, як згадую, як у Бразилії трупи на вулиці лежали, то про локдаун думаю десь в останню чергу.
Кожна країна по-своєму вживає заходи, але найбільше мені подобався підхід Білорусі. Там продумали кожну дрібницю, навіть поділили кількість людей в транспорті – робочі їхали о 8 годині, а студенти – о 10. Молоді і діти – це двигун і їх потрібно просто розділяти.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
