1 квітня своє життя за незалежність України та кожного українця віддав у боях із російськими окупантами воїн Костянтин Скіба. Він воював у лавах 93 ОМБр “Холодний Яр” та захищав Бахмут на Донеччині.
Про це пише 24 канал, посилаючись на Тетяну Скібу
Про загибель доблесного воїна України повідомили культурно-громадський центр ШELTER+, активним учасником якого був Костянтин, та його дружина Тетяна.
“Пожертвував життям заради нас всіх”
У культурно-громадському центрі повідомили, що Костянтин Скіба народився 24 грудня 1986 року у Кривому Розі. До ШELTER+ він прийшов просто з вулиці, адже хотів наповнити своє життя сенсом – допомагати іншим.
Він був глибоковіруючим, вдумливим і відповідальним чоловіком та батьком двох діточок. Як підкреслили у центрі, Герой залишився в пам’яті фактично рольовою моделлю того, яким би там хотіли бачите молоде покоління українців.
Він став людиною глибокої віри, “богозалежним”, як писав він Тані в нещодавніх повідомленнях. І його віра була його рушійною силою. Аж до того моменту, коли він пожертвував життям заради нас всіх, – написали у ШELTER+.
Також у центрі наголосили, що Костянтин Скіба був добрим та спокійним по життю чоловіком. Однак на фронті він показав себе й як справжній воїн та довів, що в його серці є місце й для безмірної сміливості. Серед побратимів та командирів він був підтримкою та натхненням, встиг завдати ворогу значних втрат і навіть “в свій останній день робив героїчні дії, про які ще стане відомо”.
Самовіддана вдача Костянтина і готовність до самопожертви нікуди не ділися до його останнього дня. Загинув він у жорстокому бою 1 квітня, захищаючи український Бахмут.
Дружина зворушливо попрощалася з Героєм
Дружина Костянтина Скіби також поділилася спогадами про свого коханого. У її серці він назавжди залишиться ідеальним, мудрим, сильним, добрим, спокійним, дотепним та люблячим чоловіком. Першим та останнім коханням.
Я не вірю, що маю це писати. Але ти тепер назавжди залишишся моїм янголом. Я не знаю, як далі жити без тебе… Але я обіцяю перед лицем Господа і нашими друзями, що буду жити так, щоб ти нами пишався. І донечок виховаю так, як ми з тобою завжди говорили, – написала вона.
Тетяна також подякувала найдорожчому чоловікові за кохання та донечок. Та попросила у Бога сил, щоб продовжувати земне життя без нього.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
