Тиша на висоті: як український поліцейський-альпініст підкорює гірські вершини світу

Кожна людина час від часу має “йти у природу”, вважає Андрій Ткачов

Андрій Ткачов – помічник голови Національної поліції України. Постійні відрядження і соціальні проекти – все це пов’язано зі щоденною інтенсивною роботою у великому місті. Поринути у зовсім іншу обстановку йому допомагають походи в гори. Ось вже багато років поспіль він вибирається на природу, щоб відволіктися від усього, що оточує у великому місті. Про це пише РБК-Україна.

“Позначається й специфіка роботи, адже практично весь робочий час я проводжу у галасливій столиці. Від цього хочеться якось відволіктися, поміркувати. Зараз у мене дуже багато поїздок по різних містах, країнах. Але там я зайнятий увесь час робочими моментами, і відволіктися практично неможливо. Нікому не можна перебувати в роботі і в нескінченній метушні постійно, інакше просто настане вигоряння. Коли ви постійно в погоні за робочими цілями, можуть проходити повз моменти, які важливі для вас особисто”, – пояснює Андрій.

Ми поспілкувалися з Андрієм Ткачовим про його досить нетипове хобі – альпінізм, туристичніпоходи і про те, з чого варто почати новачкові, який зібрався підкоряти гірські вершини.

“У горах можна прислухатися до себе, прийняти якісь важливі рішення”

Під час виїздів на природу приходить розуміння цінності простих речей, каже Андрій Ткачов. Більшість його подорожей пов’язані з відпочинком на природі. Але не просто відпочинком, коли вибираєшся з наметом в гори або орендуєш будиночок подалі від цивілізації. Він займається альпінізмом і підкорює гірські вершини.

“Вважаю, що кожна людина час від часу має “йти у природу”, занурюватися в кардинально іншу ситуацію, ніж та, яка його оточує щодня. Гори допомагають мені зрозуміти себе, розібратися в своїх думках в абсолютній тиші на висоті, де немає ні птахів, ні рослин. Ніщо тебе не відволікає, як у місті. Ніяких зовнішніх факторів! Можна прислухатися до себе, прийняти якісь важливі рішення”, – говорить він.

“У перший день, коли ти піднімаєшся на гору, ще ти часто думаєш про те, що відбувається там, внизу. На другий день думаєш про це вже набагато менше. Приблизно з третього дня, ти починаєш занурюватися в атмосферу природи, яка тебе оточує, і зайві думки йдуть геть.

Ти починаєш думати про те, щоб на тебе не скотилися камені, де добути воду і як її знезаразити, як і з чого приготувати їжу. Приміром, в горах ми часто використовуємо спеціальний газовий пальник і газ, адже часто на висоті вже ні рослинності, ні дров, немає. У такій обстановці починаєш розуміти цінність простих речей і отримувати від них радість. Приходить розуміння важливості людського спілкування, взаємодопомоги. Це ті дуже прості речі, про які ти часто не замислюєшся в місті, оскільки кожен день це все знаходиться поруч з тобою. І з часом ти перестаєш розуміти цінність таких моментів. А в горах розуміння їх цінності повертається”, – пояснює свій вибір такого виду туризму Андрій.

При цьому для нього не так важлива сама вершина, як процес сходження на неї. За словами Ткачова, набагато цікавіше – підніматися на вершину, а не проводити на ній довгий час.

Першу вершину підкорив у шість років

Першу свою вершину Андрій Ткачов підкорив ще в дитинстві. Мама Андрія дуже любила гірські лижі. Коли йому було шість років, вона взяла його на Ельбрус (найвища гірська вершина Росії і Європи. Знаходиться на кордоні республік Кабардино-Балкарія і Карачаєво-Черкесія – ред.)

“Це була моя перша вершина, і я там у шість років на лижах вже фрірайдив по цілині. У той час я не розумів, наскільки небезпечна була ситуація, коли в мене зламалося кріплення на лижах, в той момент, коли ми стояли там, де була велика тріщина. Лижники, що спускалися повз нас, кричали мені, що не можна там стояти. Знову вже через багато років зіткнувся з цим, коли почав ходити в гори з нашими харківськими альпіністами. Тільки тоді став розуміти, наскільки це небезпечно і скільки людей дійсно пропали, провалившись в тріщини, і їх не знайшли”, – згадує він.

Часто тріщини в горах бувають відкриті, коли їх добре видно альпіністам. Але набагато небезпечніше, коли трапляються закриті.

“Кілька людей можуть іти у зв’язці, та раптово одна людина може впасти. У зв’язці важливо йти ще і для тому, щоб можна було утримати і вона не провалилася”, – говорить Андрій.

Після цього в його житті був і Кавказ, і гірська система Паміро-Алай на південно-сході Центральної Азії, і Татри.

“Звичайно, наші рідні Карпати – це найкращий варіант для тих, хто не хоче витрачати багато часу на дорогу в гори. Адже на Кавказ, наприклад, добиратися досить довго. Щоразу я вибираю різні маршрути: можу кілька днів або тиждень бродити горами один, можу – в компанії з кимось. Зараз часто колеги просять сходити з ними в похід”.

У майбутньому він планує побувати на всіх найвищих вершинах всіх континентів. Хоче обов’язково побувати на вершинах в Австралії, Азії, Європі.

Отруйних змій у високих горах боятися не варто, а чисту воду не завжди легко знайти

Андрій Ткачов намагається виїжджати в гори п’ять-шість разів на рік.

Відпустка – тривалістю півтора місяця, яку він розбиває на кілька частин. Кожен виїзд планує заздалегідь.

“Крім відпустки, в Україні багато вихідних, і якщо випадає 3-4 вихідних і святкових дні поспіль, то я намагаюся ці вихідні теж використовувати для подорожей і поїздок і кудись”, – говорить Ткачов.

Нещодавно він повернувся з гір в Таджикистані.

“Я брав два тижні відпустки і повністю провів їх у горах. Планував туди поїхати вже кілька років, але все якось не виходило”, – додає він.

Андрій поділяє підготовку для походу в гори на два етапи. Довготривала підготовка включає вибір, закупівлю, “притирання” необхідного в походах спорядження. Коротривала – це безпосередньо збори, планування маршруту, вивчення місцевості.

“Завжди уважно читаю відгуки про маршрути, адже необхідно заздалегідь знати, де в горах є джерела води, щоб організувати, наприклад, місця ночівлі. У Таджикистані і в Азії в цілому вода – не дуже хорошої якості, тому потрібно було підготуватися: закупити заздалегідь фільтри для води, знезаражувальні таблетки, щоб щось на цій воді готувати. Воду брали в горах, але практично завжди очищали її”, – говорить Андрій Ткачов.

У горах Таджикистану є певні місця із чистою водою. Наприклад, можна знайти гірські джерела. З-під землі б’є кришталево чиста вода. У таких місцях воду брати можна. Але в місцевості, де є луки, на яких пасеться худоба, воду можна брати, але після цього – обов’язково знезаражувати.

За словами Андрія, багато мандрівників у горах бояться комах. Але чим вище піднімаєшся в гору, тим менше комах навколо.

“На висоті в горах їх практично немає. Нам зустрілися за весь час тільки пара самотніх бджіл, які випадково залетіли на висоту 4-5 тисяч метрів. Не варто в горах боятися комах. Також у високих горах не варто боятися отруйних змій, тарантулів. В цьому плані там безпечно”, – розповідає мандрівник.

“Найкращий спосіб уникнути гірської хвороби – регулярний біг”

При плануванні походу в гори потрібно вивчити маршрут і вплив висоти на організм.

“Карпати – гори невисокі. Але от для походу в гори високі, такі як в Таджикистані, треба заздалегідь підготувати медикаменти. Наприклад, такі, які знімають симптоми гірської хвороби. Справа в тому, що на великій висоті кількість необхідного для організму кисню стає низькою. Скажімо, на висоті п’ять тисяч метрів може бути всього 50% від необхідної для організму кількості. Відповідно, можуть проявлятися неприємні симптомичерез акліматизацію та новий стан організму. Це буває болісно і неприємно. На висоті 3-4 тисячі метрів людина навіть може ддизорієнтуватися. Висота впливає на людей по-різному, і до цього треба бути готовим. Гід з досвідом заздалегідь має про це інструктувати учасника походу”, – підкреслює він.

В гори Андрій Ткачов брав з собою препарат, який “обманює” організм і не дає йому “зрозуміти”, що людина знаходиться на висоті. Ліки знімали симптоми гірської хвороби.

“Від дефіциту кисню в горах у людини можуть з’явитися різко гострий головний біль, дезорієнтація в просторі, нудота. Дуже неприємні симптоми, з якими важко пересуватися, коли гірські умови й без того тяжкі. Якщо це не передбачити, то такі моменти можуть надовго загальмувати пересування всієї групи. У Таджикистані ми пересувалися по горах групою в дев’ять осіб. Могли десь гальмувати, десь не встигнути дійти до темного часу доби до місця ночівлі або до джерела води, тому що комусь стало погано”, – говорить Андрій Ткачов.

Кращий спосіб, який допомагає уникнути гірської хвороби або хоча б полегшити симптоми – це регулярний біг, додає він.

“Ті, хто йде в високі гори, можуть зрозуміти, що вони до цього готові, якщо легко біжать 10 кілометрів. Біг викликає міні-гіпоксію, невелике кисневе голодування, і дає зовсім невеликі симптоми гірської хвороби. Таким чином, організм поступово готується до такого стану. Тоді у високих горах людина буде витривалішими. І важкі переходи, і підйоми на висоту, і узвіз, будуть даватися набагато легше”, – каже він.

“Головне – не піднятися на гору, а спуститися з неї”

“Особисто мені набагато легше дається підйом, ніж спуск, – каже Андрій Ткачов. – Це фізично легше і для суглобів, і для колін. Адже головне – не піднятися на гору, а спуститися з неї! Найбільше трагічних випадків трапляється саме на спуску з вершин. Спуск технічно важчий, ніж підйом, навіть з допомогою всього спорядження”.

В Таджикистані він разом з групою туристів піднімався на гору Енергія.

“Її висота – 5120 метрів, але ми розвернулися, не дійшовши близько 50 метрів до вершини, оскільки у нас там була досить небезпечна ситуація. Це не просто 50 метрів, а 50 метрів підйому по вертикалі! З нами у групі було кілька людей, які вибралися в гори вперше. Станції ми встановлювали у льоду. Остання страхувальна виявилася не зовсім надійною: погано бурился лід. Мій напарник пару раз зірвався.

За допомогою льодоруба він затримався на льоту, але, тим не менше, був такий небезпечний лід, де погано “сідали” елементи страховки. Ми відчували відповідальність за хлопців, які полізли з нами, і вирішили, що може бути небезпечно, тому вирішили спускатися вниз, щоб не наражати на небезпеку групу. До того ж, бувало, насувалися хмари. Видимість була практично нульова. Також ж, був мороз. І ми вирішили спускатися”, – згадує Андрій Ткачов.

Андрій Ткачов згадує слова відомого харківського альпініста Ігоря Свергуна, який загинув кілька років тому в горах Пакистану.

“Він говорив, що гору підкорити не можна. Гора може дати можливість певний час побувати на її вершині, ненадовго побачити всю її красу, зловити неймовірні відчуття. Але це дуже небезпечно, тому підкорити гору іноді неможливо”, – говорить Ткачов.

“Відчуття, коли ти переборов сам себе, для мене залишається найважливішим”

В Україні розроблений норматив для тих, хто хоче почати сходження в гори професійно і отримати значок “Альпініст України”. Для цього в січні або в лютому потрібно зійти на Говерлу і Петрос.

“По ідеї, потрібно піднятись на Петрос, переночувати там, після цього – на Говерлу і вниз. Або навпаки: спочатку на Говерлу, потім – на Петрос. Це повинно відбуватися в зимовий час, і навіть в Карпатах ці вершини бувають досить суворі. Ми якось відморозили собі щоки і руки в Карпатах взимку, тож і до такого треба бути готовим. Вітер, погана видимість – це може стати серйозною перешкодою, особливо при температурі мінус 25 градусів”, – каже Ткачов.

Насправді це не так просто. Андрій два рази пробував завести дівчину на Петрос, але обидва рази вони розгорталися недалеко від вершини, тому що там в зимовий час був великий лід. І, до того ж, дуже крутий схил.

“Можна було прорубати на льоду сходи, щоб піднятися, а от спускатися було б все одно проблематично. Хоч найвища гора в Україні – Говерла, але Петрос для сходження складніший”, – звертає увагу він.

Якщо не для альпінізму, то для гірського туризму в Україні – великий потенціал, вважає Ткачов.

“В Карпатах я часто зустрічаю іноземців. В Україні досить низька частина Карпат. Тому наші альпіністи частіше вибирають Словаччину, Румунію. Там гори вищі, і можна вибрати маршрути, які більш складні технічно”, – додає Андрій.

На його думку, найбільша складність альпінізму – це вихід із зони комфорту: коли в горах холодно, коли сильно хочеться спати, треба щось робити, щоб знайти воду, дрова, приготувати їжу і справлятися з будь-якими іншими труднощами.

“Мій харківський друг-альпініст любить повторювати: “Щоразу, коли я йду в гори і там мені важко, доводиться висіти на скелі в мороз, і я думаю: навіщо я туди поліз?! Наступного разу буду лежати на пляжі і пити коктейль через соломинку”. Але проходить два тижні, і ти знову їдеш в гори, долаєш такі самі труднощі. Хочеться все більше, і це залежність”, – говорить Ткачов.

“Парадоксально, що по життю я – досить спокійна людина, не люблю екстремальні атракціони. У Харкові є прекрасний парк з американськими гірками, але я не катаюся ніколи, і навіть побоююся. Але при цьому я абсолютно спокійно можу висіти на скелі у сто метрів заввишки! У дитинстві я професійно займався тенісом. Мабуть, мені не зовсім підходять ті види спорту, де я маю змагатися з кимось. Мені більше підходять ті, де можна випробувати самого себе. Коли ти сам собі доводиш, що можеш зробити те, що раніше тобі здавалося неможливим. І це відчуття, коли ти переборов сам себе, для мене залишається головним і найважливішим”.

“Основне – це вибрати досвідченого гіда, який допоможе зібратися і врахувати всі моменти”

З чого почати заняття альпінізмом, як підготуватися до сходження в гори? За словами Андрія Ткачова, найважливіше – це знайти експерта, який має в цьому хороший досвід, і заручитися його підтримкою.

“Я б не радив зв’язуватися з новачками, якщо ви – теж новачок. По-друге, треба уважно вивчати спорядження. Якщо візьмете в оренду або купите неперевірений і неякісний рюкзак, у вас він легко може зірватися на висоті сто метрів і полетіти безповоротно вниз. Чи ви залишитеся на ночівлю без спальника, адже він порветься або полетить вниз разом з рюкзаком”, – акцентує увагу Андрій Ткачов.

За його словами, спорядження треба вибирати дуже уважно, постійно радячись з гідом.

“Спорядження буває досить дороге. Тому можна вивчити місця, деякі елементи можна брати в оренду. Основне – це вибрати досвідченого гіда, який допоможе зібратися і врахувати всі моменти”, – радить Андрій.

Новачкам-альпіністам радить почати з Карпат.

“У наших прекрасних Карпатах є абсолютно різні маршрути, і ви самі можете вибрати різні гори. Приміром, полонина Боржава оточена лугами, а по боках – красивий листяний ліс. Масив Горгани – з досить великими каменями, покритий цікавим мохом зеленуватого, жовтуватого кольору. Тим, хто починає, я б порадив починати саме з Карпат. Це і можливість потроху і підготуватися, і зрозуміти, що таке гори, а також випробувати якесь спорядження: “притертися” до черевиків, до рюкзака. Ну і все-таки там легше: там більше дров, багато води. І – безліч незабутніх емоцій!” – говорить він.

Автор: Катерина Гончарова

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини