За словами Мечищівського сільського голови Василя Сидоровича, з карти України поступово зникає село Червоне, де залишився лише один чоловік на ім’я Михайло Чавурський.
“Він сам і йому тут добре. Ми жартуємо часто з ним, що він тут і голова, і староста. Він сам собі дає раду. Садить город: барабольку, капусту, кукурудзу, сіє овес, пшеницю.
Виживає сам – з чого має. Єдиний показник на всю область – на ціле село один житель, у нього один кінь, одна корова”, – зазначив Сидорович.
Усю основну роботу – як чоловічу, так і жіночу – по господарству Чавурський виконує самотужки. Про це повідомляє “Дивогляд” із посиланням на “Суспільне“.
“Кажуть, у цьому селі колись було 75 будинків та 56 дітей. Тут школа була. Я теж тут ходив до школи – 4 класи. Потім вже до Мечищева ходили. А тепер людей немає, все позаростало, хати повалилися, то яке вже гарне село. Це вже не село, а пустеля”, – розповів він.
Раніше село Червоне називалося Молохів, але у 1946 році, згідно з рішенням Верховної Ради, його перейменували.
“Молохів назвали ще до християнських часів. На цій території проводили жертвоприношення. Від фінікійського бога – Молоха. Очевидно, ця назва і залишилася за цією територією”, – розповів історик Богдан Климко.
Також Климко розповів про місцеву легенду, за якою на території села під час Другої світової війни впав літак. Місцеві не знали, чиїм він був – радянським або німецьким.
“Казали, що він був наполовину з фанери, наполовину з алюмінію. Люди, які жили на Молохові, з того алюмінію робили посуд, горнята, тарілки, ложки. І той літак їх трошки виручив”.
Василь Сидорович стверджує, що кілька років тому 5 дітей з Червоного навчалися у Мечищенській школі.
“Зараз вони перебралися до села Котів і ходять туди до школи. Бо, щоб добратися до Мечищенської школи, треба перейти ось туди, де пшениця, через ліс. Окрім початкової школи, колись у селі був магазин, тепер тут немає нічого. Хати, що залишилися, стоять порожні, садки позаростали. Але думаю, що село не зникне з пам’яті людей доти, доки будуть жити вихідці з цього села”, – додав він.
Окрім цього, на території села знаходиться будинок, де раніше мешкала жінка, котра кілька років тому померла.
“Родичі до хати не з’являються, не успадковують. Хата, крім того, що заросла бур’янами, ще в добротному стані…Двері відкриті, вільний доступ до хати, ніхто нічого не чіпає”, – розповів Сидорович.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини