Українська журналістка Вікторія Рощина, яка зникла під час роботи на тимчасово окупованих територіях, загинула в російському полоні за надзвичайно тривожних обставин. Її тіло повернули до України зі слідами понівечення, без життєво важливих органів і з позначкою «невстановлений чоловік».
Ці приголомшливі факти стали відомі завдяки міжнародному журналістському розслідуванню «Проєкт Вікторія», опублікованому 29 квітня 2025 року «Українською правдою» у співпраці з Forbidden Stories, «Репортерами без кордонів» та низкою інших іноземних медіа.
Виявлені факти
Тіло Рощиної було передано Україні 14 лютого 2025 року під номером 757. На ньому стояла незрозуміла позначка «СПАС», яку російська сторона, ймовірно, вказала як офіційну причину смерті — «сумарне ураження артерій серця». Проте українські судмедексперти виявили, що тіло не мало головного мозку, очей та частини трахеї — імовірно для приховування реальної причини смерті.
Патологоанатоми одразу зауважили, що тіло належить жінці, воно було значно менше й легше за тіла загиблих військових, повернутих одночасно. Генетична експертиза, проведена за запитом Офісу Генерального прокурора, показала збіг з ДНК Вікторії Рощиної на 99%.
Українські слідчі також встановили, що тіло пройшло розтин у Росії. Міжнародний експерт, опитаним журналістами, вказав, що вилучення певних органів могло бути навмисним — щоб приховати удушення або механічне задушення.
24 квітня 2025 року в Офісі Генпрокурора заявили, що через стан тіла неможливо визначити точну причину смерті.
Сліди катувань і приниження
Додаткове розслідування від Слідства.Інфо, Репортерів без кордонів, Суспільного та медіа Ґрати розкрило ще страшніші деталі. За словами експертів, на тілі були ножові поранення, а вага журналістки на момент смерті становила менше 30 кг — що свідчить про сильне виснаження, голод і, ймовірно, тривале фізичне насильство.
Інформовані джерела припускають, що Рощину піддавали систематичним тортурам: побиттям, психологічному тиску, ізоляції, відмові у харчуванні й медичній допомозі. Такі дії відповідають ознакам політично мотивованого катування, що є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права.
Робота на передовій
До затримання Вікторія Рощина була відома як одна з найвідважніших українських репортерок, яка висвітлювала події з Маріуполя, Мелітополя, Херсона. Вона працювала самостійно, документуючи порушення прав людини на окупованих територіях і збираючи свідчення місцевих жителів — коли ніхто інший не міг туди дістатися.
16 березня 2022 року Рощину вперше затримали російські силовики в Бердянську. Через шість днів її відпустили, змусивши записати відео з заявою про відсутність претензій до ФСБ.
Зникнення і смерть
У серпні 2023 року журналістка знову зникла на окупованій території. Її родина подала заяву про розшук у вересні. У травні 2024-го Росія офіційно визнала, що Вікторія перебуває в полоні.
28 серпня 2024 року батько Рощиної, Володимир, звернувся до російської сторони з письмовим запитом. Відповідь надійшла 10 жовтня, де було вказано дату смерті — 19 вересня 2024 року. За кілька днів до цього, 6 жовтня, Вікторії мало б виповнитися 28 років.
Обмін та затягування передачі тіла
Заступник міністра внутрішніх справ Леонід Тимченко підтвердив, що тіло журналістки повернули в лютому в межах обміну. Нардеп Ярослав Юрчишин зазначив, що інформацію певний час не розголошували, щоб ідентифікувати тіло. Водночас російська сторона довгий час затягувала передачу — вже після офіційної дати смерті.
Представник ГУР Андрій Юсов повідомив, що Рощина була у затверджених списках на обмін, її перевели до СІЗО «Лефортово» — ймовірно, готували до повернення. Однак згодом Росія несподівано заявила про її смерть.
Реакція світу та вимоги правосуддя
Журналістські організації, серед яких «Репортери без кордонів» та Комітет захисту журналістів, визнали смерть Рощиної воєнним злочином і закликали до міжнародного розслідування. Її справа вже включена до офіційної скарги, переданої до Ради ООН з прав людини.
Сьогодні ім’я Вікторії Рощиної стало символом ризику, з яким щодня стикаються українські журналісти, що працюють на передовій, і нагадуванням про ціну правди під окупацією.
Пам’ять і справедливість
Вікторія могла б відсвяткувати 28-й день народження 6 жовтня 2024 року. Замість цього її родина отримала тіло без імені, без правди і без пояснень. Її смерть — це не лише трагедія для рідних, а й гірке свідчення того, на що готовий авторитарний режим, аби змусити замовкнути правду.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
