Смакують вони навіть просто так, яле якщо зі сметаною або грибовим сосом – взагалі бомбезні!
Десь недавно, коли говорили про морквяні крокети, я з жахом зрозуміла, що в мене на сайті немає перепису на звичайні терті пляцки, тобто деруни. Як то нема пляцків, якщо я їх смажу досить часто, і взагалі дуже люблю? Треба терміново виправляти цей прикрий недогляд.
До речі, в нас вдома їх ніколи дерунами не називали, – терті пляцки, тертюхи, картопляні пляцки або просто “пляцки”. Але є ще багато локальних назв цієї простої і прекрасної страви – кремзлики, терченики, беці, картофляники… В єврейській традиції – латкес.
Розкажу як роблю їх я. Нічого особливого чи нового, але може буде цікаво комусь. Зрештою, в кожного своє уявлення про “ідеальні пляцки”, а отже, може комусь сподобається мій варіант..
По перше, я завжди додаю моркву, і то досить багато, часом навіть пів на пів з картоплею. Часом додаю ще селеру кореневу або пастернак. Часом роблю з самої моркви, власне крокети, але вони троха інакші – ось тут є перепис.
По друге, я ніколи всю ярину не тру на дрібонькій терці. Тру або комбайном – там є досить тонка терка (на знимках видно), або тру половину на грубій терці, а половину на тонкій. Я люблю щоб пляцки були досить тонкі, штрипіхаті, з хрумкими краями.
По трете, муку додаю кукурудзяну, небагато – 1-2 ложки. 1-2 яйця, залежно від кількості картоплі.
Додаю цибулі і часнику обов’язково, просто тру на дрібній терці просто в миску до картоплі.
Приправи – кмин обов’язково, майоран, деколи додаю шавлію, завжди – чорний перець, сіль.
Та й, згрубша, все. Смакують вони навіть просто так, але якщо зі сметаною або грибовим сосом – взагалі бомбезні! Єдиний недолік – зчезають швидше, ніж встигаю насмажити. Певно, в хаті живуть якісь спеціальні пляцкові феї і їх крадуть.
Джерело: Пані Стефа
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
