Полтавський апеляційний суд випустив на волю Станіслава Сторожика, який у Києво-Святошинському районі збив на смерть 13-річну Аню Шевчук. Для того, щоб відправити водія за ґрати, рідним дівчинки знадобилося три роки запеклої боротьби – і ось жахливий поворот.
Докладніше про резонансну справу пише OBOZREVATEL.
Дівчинка загинула на очах у старшої сестри
ДТП сталася 22 червня 2017 року в селі Тарасівка під Києвом. Сестри Аня та Олена Шевчук підходили до будинку, коли на перехресті молодшу збив автомобіль ВАЗ.
Дівчинку разом із велосипедом відкинуло на кілька метрів. “Я підбігла до Ані й почала перевіряти пульс, вона стікала кров’ю… Водій зупинився за 50-80 метрів”, – зі сльозами згадувала дівчина.
За кермом автомобіля був 47-річний Станіслав Сторожик. Як розповідали родичі Ані, він навіть не підійшов до неї, поводився неадекватно: кричав на людей, кидався на маму школярки зі словами: “Іди, дурепо!”
Тоді Людмила Шевчук сказала йому, що він обов’язково відповість за вбивство Ані.
“Коли моя мертва дитина лежала на дорозі, а Сторожик сидів і сміявся мені в обличчя, я йому пообіцяла, що обов’язково доб’юся покарання”, – розповіла вона OBOZREVATEL.
Щоправда, цю обіцянку виявилося дуже важко виконати.
Боротьба за справедливість
Три роки знадобилося сім’ї Шевчуків, море сил та нервів, щоб Станіслав Сторожик опинився в колонії. Проблеми розпочалися із самого початку.
Два місяці слідчий не визнавав потерпілою матір загиблої дитини, а свідчення старшої сестри переписувалися сім разів (!).
Як розповідала нашим журналістам адвокатка Ганна Чернецька, було припущено серйозних слідчих помилок.
“Абияк зроблено схему ДТП. Не було навіть відображено місце розсипу скла з фари машини Сторожика, адже воно свідчить про місце зіткнення. У водія не було взято аналіз на наркотичні речовини, хоча інструкція чітко каже, що потрібно було досліджувати стан алкогольного, наркотичного чи психотропного сп’яніння”, – уточнила вона.
У результаті не вдалося довести, що водій, який збив на смерть дитину, перебував у стані сп’яніння. Хоча свідки підтверджували неадекватну поведінку Станіслава Сторожика.
Родичі та адвокат також вважали, що справу хотіли зам’яти та подати ДТП так, ніби дитина сама кинулася під колеса. А під час судових засідань Сторожик почувався дуже впевнено, навіть погрожував – і адвокату потерпілих, і їм. Все це переконувало родину Шевчуків, що водій “вирішить питання”, проте вони не здавалися. Завдяки резонансу справу постійно висвітлювали ЗМІ – журналісти ходили на судові засідання.
Людмила Шевчук каже, що не знає, як удалося прожити три роки до вироку.
“Ми пережили три роки пекла. Не знаю, звідки бралися сили все це перенести. Напевно, мені допомагали згори – Господь і моя Анечка. Були моменти повного відчаю і здавалося, що немає виходу, але тут же з’являлися люди, котрі допомагали не втратити віри у справедливість. Чужі люди стали рідними”, – відзначила згорьована мати.
Найважче сім’ї Ані Шевчук було на останньому засіданні в Київському апеляційному суді, яке відбулося 2 липня 2020 року – тоді Сторожика засудили до 8 років позбавлення волі. Було доведено, що водій сів за кермо технічно несправного автомобіля, знаючи про це (майже не працювали гальма задніх коліс). Також він серйозно перевищив швидкість, хоча на тій ділянці, де сталася ДТП, було обмеження швидкості до 50 кілометрів на годину.
Водій посміхався, фотографував матір дівчинки, комусь надсилав ці фотографії. А коли йому дали останнє слово, то обурився: “Я не можу зрозуміти, за що мені впаяли вісім років? Мені вже три роки нерви псують!”
Неймовірно, але факт: навіть через півтора місяця після вироку вбивця дитини продовжував залишатися на волі та спокійно жити у Глевасі Київської області. І лише після того, як це було озвучено у ЗМІ, Сторожика нарешті затримали та відправили до колонії.
Однак на цьому моторошна епопея не закінчилася.
Ні грама каяття
Очевидно, Сторожик розумів, що вийти за амністією в нього шансів не буде, оскільки Київський апеляційний суд точно не випустить. Тоді звернувся з клопотанням, ніби з ним погано поводяться, і перевівся відбувати покарання до Крюківської виправної колонії (Полтавська область). А потім подав клопотання про амністію до Полтавського апеляційного суду.
На думку адвокатки сім’ї Шевчуків Наталії Ульянової, очевидно, “там домовилися”. І 8 грудня суд вирішив випустити Сторожика на волю.
“Суд тривалий час розглядав клопотання щодо застосування амністії, рік ми їздили на суди до Полтави. На цей час Сторожик ще проходив у справі за ч.1 ст. 263 КК (незаконне зберігання зброї) – у нього знайшли гранату. Проте цю справу закрили з формальних причин – пропустили строки, справу з обвинувальним актом було невчасно передано до суду. І 1 грудня рішенням Київського апеляційного суду її було закрито. Відразу після цього дуже швидко було призначено засідання в Полтаві – на 8 грудня”, – повідомила Наталія Ульянова.
Судді практично не слухали потерпілих та їхні доводи, а Сторожик так і не визнав своєї провини, поводився зухвало, цинічно та неадекватно. Протягом усього розгляду він ображав родину Шевчуків.
Адвокатка Ульянова вважає, що ставлення суду було упередженим.
“Складається враження, що рішення суду вже було готове, все відбувалося дуже швидко. Незважаючи ні на доводи потерпілих, ні на доводи прокурора, суд вирішив випустити фактично такого негідника за Законом про амністію 2016 року. Я говорила, що з 2017 року життя сім’ї Шевчуків змінилося назавжди. Вони втратили найдорожче – свою дитину. Говорила, що суд не хоче слухати наші доводи. Мене перервали. Дуже поспішали”, – повідомила Ульянова.
Шоковані тим, що людина, яка вбила їхню дитину, виходить на волю, і батьки Ані Шевчук. Її мама вважає, що правосуддя в нас просто немає: “Навіщо нам такі суди?! Як таке взагалі можливе?”
Ухвала Полтавського апеляційного суду про амністію Сторожику не підлягає оскарженню. Водій, який фактично вбив Аню Шевчук, провів за ґратами трохи більше року – замість восьми. Він не допомагав фінансово з похороном дитини та не виплатив моральної шкоди потерпілим, але найголовніше – ні на грам не покаявся.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
