Центральні вулиці і площі Києва – найбільш знакові та впізнавані у нашій країні. За свою історію вони були в різних образах і стилях, що відображають події та тенденції минулих років.
Gloss.ua згадав, якими були центральні локації столиці.
Хрещатик
Як міська вулиця Хрещатик починає свій відлік з 1797 року – до XVI століття місцевість перебувала за межами Києва і була вкрита густим лісом, в якому відпочивали князі. У XVII столітті, за деякими свідченнями, на території сучасного Хрещатика перебували окремі козацькі хутори. Забудова Хрещатика була обумовлена тим, що ця місцевість пов’язувала ремісничо-торговий Поділ, Княже селище Берестове в нинішньому Печерському районі і старий Київ, де були князівські палаци, Десятинна церква, а пізніше і Софійський собор і Михайлівський Золотоверхий монастир.
В кінці XVIII – початку XIX століття почалася забудова вулиці. Спершу будувалася права частина від нинішньої Європейської площі до Прорізної вулиці, а потім і ліва частина до Театральної. Остаточні контури вулиця отримала в 1837 році, коли її продовжили до Бессарабської площі і дали назву Хрещатицькоъ. З 1869 року вулиця вже називалась Хрещатик.
З 1892 до початку 1930-х по Хрещатику їздив трамвай.
Після того, як в 1934 році столиця УРСР була перенесена з Харкова до Києва, почалася масова реконструкція вулиці. Була закладена основа для декількох нових будинків, більшість з яких залишилися недобудованими і були знищені під час війни. Реконструкція Хрещатика після війни зайняла 11 років.
Європейська площа
У XVII столітті Європейська площа називалася Евсейковоюдолиною. З XIX століття це місце було відоме під назвою Кінна площа, оскільки тут влаштовувалися кінні ярмарки. Площа сформувалася тут на початку XIX століття біля дороги, що з’єднувала Поділ і Печерськ. Спочатку її називали Театральною, оскільки на місці нинішнього Українського дому на початку XIX століття побудували перший Міський театр.
У 1851 році будівлю театру розібрали через аварійний стан, а замість нього побудували готель «Європейський». Тоді ж площу почали іменувати Європейською. Правда, закріпилася назва ненадовго – вже в 1869 році її перейменували в Царську.
У ті роки, коли по Хрещатику їздив трамвай, на Царській площі була його кільцева.
У березні 1919 року площа стала називатися площею імені Третього Інтернаціоналу, після війни – площею Сталіна, а з 1961 року – Ленінського комсомолу.
Чергові зміни на площі відбулися в 1970-х роках. Готель «Європейський» знесли, і на цьому місці з’явився музей Леніна. Тепер в будівлі музею розміщується Український дім, а площа з 1996 року називається, як і знесений готель, Європейською.
Майдан Незалежності
До Х століття на місці нинішнього Майдану знаходилося болото, і навіть в XIX це місце все ще іменували Козячим болотом. В ті роки тут вже розташовувалася ринкова площа.
Площа як така сформувалася в 1830-х роках і отримала назву Хрещатицька. У 1876 році на площі було споруджено будинок Міської думи, і вона отримала назву Думської.
У 1919 році площа була перейменована в Радянську, а в 1935 – в площу Калініна. У 1941 році будівля Думи згоріло, а територія площі збільшилася за рахунок зруйнованої непарної сторони Хрещатика.
Більшість будівель, який ми бачимо сьогодні на Майдані, будувалися в 1950-х – 1970-х роках. У 1961 році було зведено будівлю готелю «Україна», в 1975 – Будинок профспілок. У 1977 році площа перейменована в площу Жовтневої революції. На ній поставили монумент Жовтневої революції і ансамбль фонтанів.
Нинішнє ім’я площа отримала після проголошення незалежності України в 1991 році. У 2001 році зроблена капітальна перебудова площі: з’явилося безліч нових пам’ятників, скульптур і фонтанів, в тому числі монумент Незалежності.
Прилеглі вулиці
Володимирська вулиця протяжністю в 2,9 км, яка проходить через багато історичних будівель, виникла не пізніше кінця Х століття. Це була головна міська вулиця, що веде від парадного в’їзду – Золотих воріт – до головного храму – Софійського собору і палаців Старого міста. У 1837-1842 роках на вулиці побудували будівлю Київського імператорського університету (Національного університету імені Тараса Шевченка), а в 1901 році – будівлю оперного театру.
Вулиця Прорізна з’явилася на карті Києва в середині XIX століття і мала за свою історію багато назв: Мартинівська, Золотохрещатицька, Васильчиковська і Свердлова. Колись в середині Прорізній на Музичному провулку розташовувався концертний зал консерваторії і музична школа, зруйновані під час війни.
Ще одна вулиця з довгою історією – нинішня вулиця Грушевського. Виникла вулиця вздовж Іванівської дороги, відомої з часів Київської Русі, а забудовуватися почала з середини XVIII століття. У 1869-1919 роках вулиця Михайла Грушевського разом з нинішніми Володимирським спуском і вулицею Петра Сагайдачного становила єдину Олександрівську вулицю, яка в 1919 році отримала назву вулиця Революції. У 1899 році тут з’явився Міський музей антикваріату та мистецтв, а в 1938 році – Будинок Ради Народних Комісарів УРСР, нині – будівля Кабміну. Сучасну назва на честь історика і політичного діяча Михайла Грушевського вулиця отримала в 1991 році.
Джерело: UAmodna, lovelylife.in.ua
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
