Колись давніше на “Збручі” у Юрка Винничука я прочитала про бублики, котрі подавали до пива в “Під Вежою”. І через це на мене напали якийсь фантомні спогади – так, ніби я їх сама їла, з тим пивом. Але бути такого не могло, бо я ше не така давня, хоча саму кнайпу я пам’ятаю добре, і генделик на першому поверсі, і пивбар в пивниці.
Тому коли склалися зорі, і “Під Вежою” як фенікс переродилася у “Ґвару під Вежою”, а я запхала свої лапки в розробку меню, то відразу стало ясно: без бубликів – ніяк. Але вони мусять бути спеціяльними.
І тут перехрещуються 2 історії – Винничукова і моя приватна. Я колись вже розповідала про улюблене печиво мого дідуся – цибуляки. Дуже, між іншим, львівське печиво. Тож я порадилася із своїм внутрішнім раціо і ми вирішили, що бублики будуть цибуляними, з маком і шкварками, як данина шани львівським загризкам до пива.
250 г смальцю з шкварками
600-650 г муки
100 г сухого маку
100 г сирої цибулі потерти на грубій терці
200 г цибулі порізати в костку і підсмажити на олії
15 г “мокрих” дріжджів
2 ложки сметани
1 ч.л цукру
1 яйко + 1 яйко
груба морська сіль
2 ч.л кмину
Муку змішати з маком, трошка посолити, додати кмин, і перетерти із смальцем в крихту. Додати потерту і підсмажену цибулі, 1 яйко, дріжджі, розмішані із сметаною і цукром, і замісити тісто. Тісто буде доволі липким, бо цибуля терта дасть липкість, але не прикрим в роботі. Якщо відчуєте, що бракує муки – підсипте ще трошки. Сформувати буханець, загорнути в плівку і поставити в холодильник години на 2.
Як тісто вихолоне – відщипувати +- однакові кульки тіста, розтачувати у ковбаски, і зкручувати бублики. Викласти їх на деко, вистелене пергаментом, і поставити ще трохи на холод, бо крухе масне тісто має пектися “з холодного”, тоді воно гарно розкрушиться.
Перед печінням швиденько посмарувати збитим яйцем, посолити грубою сіллю і пекти при 170-180* до гарного рум*янцю. Вистудити. Їсти бублики до пива чи до зупи.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
