Щороку в березні українці, де б вони не були, згадують і вшановують Тараса Шевченка.
Це не стільки данина моді чи виконання обов’язку, але певною мірою потреба особистості, яка черпає з його творчості все для нас таке болюче й злободенне, щире й глибоке, щемливе й могутнє, незламне, справжнє. Його доробок – ключ до більш глибокого розуміння потреб, болю, прагнень усього українського народу.
Своїми думками про Кобзаря поділився Предстоятель ПЦУ блаженнійший митрополит Епіфаній на своїй сторінці у Фейсбук.
“Він – справжній геній, вірний син України, багатогранний і часом складний, як саме життя, але він – надзвичайно сильна духом людина. І як би десятиліттями безбожники не намагалися сфальшувати, приховати, спотворити цю правду – її, як і світло, не сховаєш. Варто просто взяти до рук його твори (поезію, прозу, драматургію), листи, Щоденник, статті, записки, альбоми малюнків тощо – вони віддзеркалюють зокрема і його християнський світогляд, шанобливе, синівське ставлення до Бога і святинь, засвідчують віру і прагнення справедливості, правди, волі, любові, братерства, єднання. Тарас Шевченко впродовж усього свого життя вогненним словом боровся проти неправди, кайданів – не лише царських, панських, а й, насамперед, духовних, якими був скований та ув’язнений віками його рідний народ: «Кругом неправда і неволя, народ замучений мовчить…».
Сьогодні ми з вами є безпосередніми творцями вільної України, що знають, якою ціною здобувається і захищається свобода, як важко рвуться ті «кайдани» і як злощасні сучасні «пани й кати» досі прагнуть нас лишити рабами, ще дужче скувати. І хоча ми живемо, як і передбачав Тарас Шевченко, «в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій», за нашу волю в протиборстві з агресором досі змушені віддавати свої життя кращі сини й доньки України. Не можуть не бентежити і внутрішні суперечності, незгода і протистояння, від яких так потерпала давня Україна і над якими теж проливав сльози великий Кобзар…” – зазначає митрополит Епіфаній.
Предстоятель ПЦУ наголосив на тому, що не можна забувати про здобутки українців, про які писав Шевченко.
За його словами, Тараса Шевченка намагалися представити атеїстом, бо він критикував тогочасну казенну, поневолену імперією Російську Церкву, називав її «церквою-домовиною» і писав:
«Не смійтеся, чужі люде!
Церков-домовина
Розвалиться… і з-під неї
Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..»
“Сьогодні ми з вами маємо можливість молитися в Україні рідною мовою в своїй рідній, єдиній помісній автокефальній Православній Церкві України. Пам’ять, настанови й духовний заповіт Тараса Шевченка живуть серед нашого побожного народу. Він досі є для нас сучасним, хоча й народився 207 років тому. І я впевнений, що таким же цікавим, актуальним і правдивим він житиме і промовлятиме до українських душ на віки – допоки є наш народ і є та Україна, про яку він закликав молити Бога:
«Смирітеся, молітесь Богу
І згадуйте один другого.
Свою Україну любіть,
Любіть її… Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть»”, – написав митрополит Епіфаній.
Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
