Для українців «Азовсталь» стала похмурим, але потужним символом опору, прихистивши близько 2600 солдатів і мирних жителів, поки схожий на фортецю об’єкт тижнями розбивали російські бомбардування.
Для Москви це величезне місце було розчаруванням, останньою впертою опозицією в місті.
Про це пише CNN, – повідомляє ТСН.
Але коли російський президент Володимир Путін наказав затягнути петлю навколо величезного фабричного комплексу, невелика група збиралася почати таємні переговори про припинення облоги. Вони стосувалися двох найвищих генералів Путіна та українського депутата, який колись служив радянським десантником.
Журналісти дізнали внутрішні деталі того, як була укладена угода, і хто брав участь у делікатних переговорах.
Народний депутат України від Донецької області та ветеран радянсько-афганської війни Олександр Ковальов розповів CNN, що він був посередником на ранніх етапах переговорів. Два високопоставлені генерали російської військової розвідки, широко відомої як ГРУ, представляли протилежну сторону: генерал-лейтенант Володимир Алексєєв, другий командувач ГРУ, і генерал-майор Олександр Зорін, обидва народжені в Україні.
Алексєєв був пов’язаний з низкою нахабних міжнародних інцидентів в останні роки. Він був серед чотирьох офіцерів ГРУ, на яких Міністерство фінансів США ввело санкції у 2016 році за широкомасштабну зловмисну кіберактивність, спрямовану на підрив демократичних процесів Америки, включаючи втручання у вибори. Велика Британія та Європейський Союз запровадили санкції проти нього у 2019 році за отруєння колишнього офіцера російської розвідки Сергія Скрипаля в Англії смертельною нервово-паралітичною речовиною.
Тим часом Зорін був представником Путіна в Сирії, відіграючи активну роль у переговорах між режимом президента Башара Асада та опозицією країни та повстанськими фракціями.
Офіс Ковальова в Києві знаходиться в непоказній адміністративній будівлі, за кілька хвилин від парламенту. На стіні висить великий прапор його благодійної організації для ветеранів, гасло якого взято з радянських ВДВ: «Ніхто, крім нас». Біля стіни опудало вовка на ім’я «Друг» стоїть із застиглим гарчанням.
Законодавець представляє виборчий округ Донецької області на сході країни, де він виступав за скасування державного закону, який закріплює українську мову як державну – важливе питання для багатьох російськомовних людей у регіоні.
Прихильність Ковальова в минулому піддавалася пильній перевірці. У 2014 році його звинуватили у допомозі у втечі членів нині неіснуючого спецпідрозділу міліції, відомого як «Беркут», після того, як вони здійснили насильницький розгін продемократичних протестувальників на Євромайдані.
Коли російський штурм Маріуполя та «Азовсталі» тривав, Ковальов сказав, що пам’ятає, як думав, що хтось повинен спробувати зупинити божевілля. «Не всі люди хочуть війни. Багато хто розуміє, що це погано, і кожен на своєму рівні намагається знайти лазівку для маленького примирення», – зауважив він.
Ковальов сказав, що він скористався контактом ФСБ у Москві – Валентином Крижановським – у надії прорвати жорстоку облогу. Крижановського, колишнього агента української розвідки (СБУ), який втік до Росії в 2014 році і приєднався до ФСБ, в Україні багато хто вважає зрадником.
За словами парламентарія, багато інших марно намагалися домовитися про доступ до металургійного заводу «Азовсталь». «Переді мною було 11 невдалих місій, і ніхто не вірив, що взагалі можна туди потрапити», — сказав він. Журналісти не змогли перевірити цю інформацію.
За його словами, він пояснив свої плани в офісі голови військової розвідки України генерал-майора Кирила Буданова. Хоча Буданов сумнівався у шансах, Ковальов сказав, що йому дали благословення.
25 квітня Ковальов здійснив свою першу поїздку на окупований Росією південь України з початку війни, озброївшись секретними паролями та зашифрованими пристроями зв’язку від Буданова, за його словами, щоб полегшити прохід через блокпости на контрольовану Росією територію України та підтримувати зв’язок з командирами «Азову».
Ковальов розповів, що сидів цілий день з генералом на прізвисько «Дон». Генерал-лейтенант 8-ї гвардійської загальновійськової армії Південного військового округу Росії Андрій Сичов відповідав за керівництво наступом на Маріуполь і, за чутками, замінив генерал-полковника Олександра Журавльова після початкових невдалих етапів війни; він також потрапив під санкції ЄС за військові дії в Україні.
Цивільне населення було пріоритетом, їхні відчайдушні благання та погіршення стану здоров’я привернули увагу світу.
На початку травня Організація Об’єднаних Націй і Міжнародний Комітет Червоного Хреста евакуювали сотні мирних жителів з Азовсталі та інших районів портового міста в рамках серії операцій, які Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш назвав «складними». 7 травня віцепрем’єр-міністр України Ірина Верщук заявила, що з металургійного комбінату вивезли «всіх жінок, дітей і людей похилого віку».
Але солдати залишилися, і російські удари по заводу почалися знову.
Ковальов повернувся до Маріуполя і за стіл переговорів 9 травня.
До цього моменту Буданов наполіг на присутності своїх представників на засіданнях і відправив першого заступника Дмитра Усова. Росіяни вирішили, що їм теж потрібно покращити свою гру.
По ходу переговорів було організовано третій візит до Маріуполя та розгорнулася одна з найпримітніших сцен війни – зустріч між російськими генералами, які керували кровопролитною війною, та українськими офіцерами, яких Москва зобразила «неонацистами».
«Російська сторона пообіцяла, що для наших солдатів буде цивілізований вихід», – зауважив Ковальов.
Він зазначив, що коли переговори почалися навсправжки, умови були прості: щоб українські бійці припинили бої, віддали завод і потрапили під охорону Росії.
Тут були умови для взаємного припинення вогню, цивілізована здача «Азовсталі», цивілізовані умови для наших військовополонених, обмін», – сказав він.
За словами Ковальова, угода була реалізована без збоїв. Пізніше того ж дня найбільш важкопоранених винесли з заводу на ношах.
17 травня, близько полудня, здавалося, нескінченний потік солдатів почав свою процесію в полон – виснажені та бліді, багато хто на милицях чи носилках, інші кульгали, а деякі були серйозно покалічені.
Ковальов зміг отримати доступ до військових 18 травня в «ДНР». Це був останній раз, коли він їх бачив.
Через два місяці, 29 липня, стався вибух в Оленівському слідчому ізоляторі, в результаті якого загинули понад 50 військовополонених, у тому числі бійці, які здалися в полон на «Азовсталі».
Сьогодні близько 2000 бійців «Азовсталі» залишаються в ув’язненні в «ДНР», але більшість, за словами Ковальова, знаходяться в Росії. Він каже, що все ще працює над тим, щоб повернути їх додому, можливо, через один із регулярних обмінів ув’язненими.
«Вони вимагають допомоги, просять її через рідних. Ми плануємо і робимо все, щоб до них дістатися», – сказав він.
У відомстві Буданова відмовилися коментувати запис про причетність Ковальова до переговорів.
«Це загальний успіх, не тільки мій. Найголовніше в цих переговорах – зберегти життя наших бійців, наших героїв, як сказав наш президент: використовуйте кожну можливість, щоб врятувати наших людей», – сказав Ковальов.
Цей успіх має нюанси. Маріуполь знаходиться під контролем Росії, і більшість бійців «Азовсталі» залишаються військовополоненими, хоча Ковальов сказав, що плануються подальші переговори щодо їх звільнення.
«Мости спілкування працюють, не все втрачено в цьому житті, ти все ще можеш бути людиною. Навіть на війні», – резюмував він.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
