Служба зовнішньої розвідки України опублікувала знайдені архівні документи про жахи Голодомору в 1932-33 роках на території нашої країни. У них передані спогади сільського вчителя, який описує ті моторошні події у своєму щоденнику.
Про це передали в прес-службі СЗРУ, – пише РБК-Україна.
Записи педагога, студента літературного факультету Харківського інституту професійної освіти Олексія Наливайка потім стали предметом ретельного вивчення співробітниками ДПУ-НКВС.
Зазначається, що чекісти дали справі назву “Читці”. Ймовірно, це пов’язано з тим, що її головний фігурант і його колеги “читали так звану антирадянську контрреволюційну літературу, зокрема “Історію українського письменства” Сергія Єфремова, “Хрестоматію української літератури” Миколи Сумцова, “Історію малоросійської літератури” Миколи Петрова, твори Миколи Хвильового та інших українських авторів”.
Олексій Янович Наливайко народився в 1909 році в селі Омельник нинішнього Кременчуцького району Полтавської області. Сім’я жила дуже бідно, на прогодування дорослих і трьох дітей було тільки 2,75 десятини землі. Коли хлопцеві виповнилося 17 років, мати померла. Батько одружився вдруге, але діти, Олексій, Михайло і Клавдія, цього не прийняли і вирушили до Кременчука до родичів. Олексій змінив кілька місць роботи, але ніде надовго не затримувався і не виявляв ніякого інтересу до того, чим займався. Навчання ж поглинуло його повністю – незабаром він почав замислюватися про сенс життя, свою долю, долю України.
У щоденнику Наливайко писав також про своє ставлення до комуністів, про пропаганду більшовиків, а думки свої викладав у прозі та віршах. Ось що, серед іншого, говориться в записах
- “Внаслідок економічної розрухи, що сталася від дії більшовизму, збільшилося, набрали масового явища жебрацтво, крадіжки, самогубства… Хочеться перебратися за кордон, але надто хочеться вже закінчити вищу учбову установу за фахом літератури й мови. Потім, безумовно, емігрую (нелегально) за кордон. Хотілося б бути в країні дійсно повної волі (вільне володіння засобами виробництва, вільна купівля, продаж, найм…) – в Америці або Західній Україні…”, – писав Олексій Наливайко в 1933 році.
Він таки зміг нелегально перетнути кордон, але через деякий час був заарештований – молоду людину назвали “націонал-фашистом, який поширював ідею національного відділення України від СРСР”.
- “У махрово-більшовицькій газеті “Комуніст” № 212 від 28 серпня ц.р. прочитав більшовицьку статтю «Зліт стерв’ятників». В ній брутальною лайкою висвітлюється через криве дзеркало український національно-визвольний рух за кордоном. Ганьблять на чому світ стоїть Скоропадського, Остряницю, Мазепу, Феденка, Донцова і їхню славну ідею та УВО і СВУ… Мовляв, вони довели Україну у 1918 році до голоду. Мене найбільш лютує те, що вся більшовицька преса, як люті звірі, всіх критикують, що всі шляхи ганебні, лише один більшовицький, мовляв, вірний… Хіба ж не більшовики призвели до голодовки цієї весни, хіба ж не через них вимерло 50% українського селянства? Безумовно, що так можуть писати лише ті, що запродують рідний край, вірні пси більшовизму, що справді довели країну нашу житну грабунком, розором до голоду…”, – вказується в щоденнику в записі від 3 вересня 1933 року.
- “Скрізь панує нечувана більшовицька реакція. Незадоволена більша маса населення, що голодує, безжалісно роздавлюється. Всякий, хто десь словом обмовиться або зіжне сніп зерна, притягується до відповідальності як контрреволюціонер. І тяжко карається: конфіскація майна, зсилка в далекі місцевості. Якщо він не опухлий, то обрікається на голодну смерть. Страшно, нечувано…”, – записано в щоденнику.
Про подальшу долю Олексія Наливайка в архівах інформація відсутня.
Виписки радянських спецслужб зі щоденників Наливайка, який розповідає про Голодомор і критикує більшовицьку пропаганду
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
