Український поет Василь Стус усе своє життя боровся за незалежність України. Помер у російському таборі для політв’язнів у ніч з 3 на 4 вересня. Йому було 47 років. Детальніше про його життя та боротьбу з радянською системою – читайте в матеріалі.
37 років з дня смерті Василя Стуса – поета, перекладача, прозаїка, літературознавеця, правозахисника та Героя України. Він був найактивнішим представником руху шістдесятників, зазначає 24 канал.
Життєпис Василя Стуса: найважливіші факти
Народився майбутній поет 6 січня 1938 року в селі Рахнівка, що у Вінницькій області. Коли маленькому Василю було лише 2 роки, батьки переїхали у місто Сталіно (сучасний Донецьк) на нову роботу. Там Стус і провів свої дитячі роки.
У 1954 році вступив до Сталінського педагогічного інституту за спеціальністю “Українська мова та література”, після закінчення вишу працював учителем у Таужнянській середній школі.
У 1959 – 1961 роках Стус служив у радянській армії. Згодом знову продовжив освітянську роботу вчителя у місті Горлівка, працював підземним плитовим на шахті “Октябрьська” в Донецьку, літературним редактором газети “Социалистический Донбасс”, а вже у 1963 році стає аспірантом Інституту літератури АН УРСР ім. Т.Г. Шевченка зі спеціальності “Теорія літератури”.
Під час прем’єри фільму Сергія Параджанова “Тіні забутих предків” у 1965 році, у кінотеатрі “Україна” взяв участь в акції протесту. Василь Стус разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом закликав партійних керівників засудити арешти української інтелігенції.
За участь у цій акції його відрахували з аспірантури. Працював Стус, де міг: у Центральному державному історичному архіві, на шахті, залізниці, на будівництві, в котельні, в метро.
Особисте життя Стуса
1965 року поет одружився з Валентиною Василівною Попелюх. Вже через рік у них народився син Дмитро Стус. Пропозицію Стуса опублікувати 1965 році свою першу збірку віршів “Круговерть” відхилило видавництво. Незважаючи на позитивні відгуки рецензентів, було відхилено і його другу збірку “Зимові дерева”.
Арешти Василя Стуса радянською владою
У відкритих листах до Спілки письменників Стус протестував проти арештів своїх колег, а вже на початку 1970-х років приєднався до групи захисту прав людини.
Його літературна діяльність спричинила арешт у січні 1972 року, де Стус 9 місяців перебував у слідчому ізоляторі. На початку вересня 1972 року київський обласний суд звинуватив його в “антирадянській агітації й пропаганді” та засудив до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання.
Весь термін ув’язнення перебував у таборах Мордовії. Поет писав у таборі вірші, втім всіх їх знищували, лише деякі з них вдалося зберегти.
У 1977 році Василя Стуса звільнили, але вислали в Матросове Магаданської області, де він працював до 1979 року на золотих копальнях. 1978 року поета прийнято до PEN-клубу. Повернувшись восени 1979 до Києва, приєднався до гельсинської групи захисту прав людини.
Однак, його здоров’я було підірване. Заробляв Стус на життя, працюючи робітником на заводах. Після повернення відмовився від радянського громадянства.
У травні 1980 року його знову заарештували, як особливо небезпечного рецидивіста і засудили на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Табірні наглядачі знищили збірку з 300 віршів Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження з політв’язнями він кілька разів оголошував голодування.
У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами, його на рік кинули в камеру-одиночку. Влітку 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування.
Помер в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року. За офіційними даними від зупинки серця, за неофіційними джерелами – від переохолодження. Смерть Василя Стуса розглядається, як вбивство, скоєне радянською тоталітарною системою.
Смерть поета приховувалась радянською владою від його друзів-дисидентів до середини жовтня. Поховання відбулось без присутності рідних. Особисті речі Стуса здебільшого не повернулись до його родини. Перепоховали українського поета 1989 року в Києві на Байковому кладовищі.
Василь Стус та Віктор Медведчук: що про це відомо
Коли засудили Василя Стуса вдруге, він відмовився від призначеного йому адвоката Віктора Медведчука, намагаючись самому здійснити свій захист. За це Стуса вивели із зали суду і вирок зачитали без нього. Суд проходив за зачиненими дверима.
Близький друг Стуса Євген Сверстюк розповідає, що після зустрічі з адвокатом, Василь Стус відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, який не розуміє та не захищає його.
Сам Медведчук наполягає, що роль адвоката в таких процесах була мінімальною, і він не міг його врятувати, мовляв, рішення за такими справами ухвалювалося не у суді, а в партійних інстанціях і КДБ.
Про методи захисту, які використовував Медведчук, йдеться у журналі “Хроника текущих событий”. У своїй промові адвокат сказав, що всі злочини Стуса заслуговують покарання. Але Медведчук попросив звернути увагу на те, що Василь Стус, працюючи у 1979 – 1980 роках на підприємствах Києва, виконував норму, крім того, він переніс тяжку операцію шлунка.
Правничий аналіз справи, проведений адвокатами Романом Титикалом та Іллею Костіним у 2016 році, зазначає, що, навіть за радянським законодавством, Медведчук міг захистити Стуса, але не зробив цього, тим самим, порушив адвокатську етику, визнавши провину свого підзахисного за нього самого.
Хто такий Віктор Медведчук?
Віктор Медведчук голова “Українського вибору” та політради Опозиційної платформи “За життя”, народний депутат Верховної Ради України кількох скликань. Відомий також своїми проросійськими поглядами. Кум президента РФ – Володимира Путіна.
Саме він був адвокатом видатного українського поета, правозахисника та борця за незалежність України Василя Стуса у 1980 році.
Зйомки фільму “Заборонений” та скандал зі сценою з Медведчуком
На етапі виробництва кінострічки у 2018 році виник скандал. У фейсбук опублікували інформацію, що зі стрічки про Василя Струса вирізали сцену фінального судового засідання, де фігурував персонаж Володимира Медведчука
Таке рішення було ухвалено творцями стрічки через, нібито, дзвінки з адміністрації самого Віктора Медведчука. В той же час режисер Роман Бровко заявляв, що сцен з Медведчуком не було в сценарії і вони навіть не планувалися для зйомок.
У результаті сцену із Медведчуком вдалося відстояти, у фільмі вона є. Щоправда, там не звучить прізвище Медведчука, і все доволі нейтрально.
Продюсери не отримали дозвіл на використання прізвища Медведчук. Тому у нас є лише персонаж, подібний на нього,
– зазначив режисер фільму “Заборонений” Роман Бровко.
Що відомо про суд над книжкою Кіпіані “Справа над Стусом”
У Києві 14 серпня 2020 року суд розглядав позов Віктора Медведчука проти історика та журналіста Вахтанга Кіпіані і видавництва Vivat щодо можливої заборони книжки “Справа над Стусом”.
Журналіст у книзі розповів про всю кримінальну справу, життя та смерть Василя Стуса. Вахтанг Кіпіані керувався показами свідків, рідних та друзів, архівними документами, листами поета з тюрми.
Одіозний кум Путіна Віктор Медведчук намагається заборонити книгу “Справа Василя Стуса”, яка вийшла у травні 2019 року, тож подав до суду на автора Вахтанга Кіпіані. Медведчуку дуже не сподобалася книга, у якій, за його словами, “людина дозволяє собі висловлювання, які не відповідають дійсності”.
Віктор Медведчук був адвокатом Василя Стуса у 1980 році. За порушення норм адвокатської етики Медведчука, Василь Стус отримав 10 років заслання і 5 років примусових робіт.
Видавництво Vivat вважає заборону книжки неприхованою спробою прямого тиску на свободу слова та друку в Україні.
У разі програшу ми будемо подавати апеляцію, адже ані автор, ані видавництво Vivat не порушували закон, норми моралі та тим паче чиїсь особисті немайнові права. Довести це принципово для нас. В той час, коли Віктор Медведчук “захищає свої честь, гідність та ділову репутацію”, ми захищаємо право суспільства на пошук історичної правди,
– зазначила генеральний директор видавництва Vivat Юлія Орлова.
Українські діячи стали на захист правди про Стуса. Тому була опублікована заява з вимогою забезпечити справедливий суд. Її підписали письменник Сергій Жадан, співачка Олександра Кольцова, журналістка Зоя Казанжи, письменниця та редакторка Анастасія Левкова, письменник Макс Кідрук, музикант Олександр Фоззі та інші.
Найвідоміші цитати Василя Стуса
- “Завжди любити, щоб завжди помилятися. Але – завжди любити. І відтак існувати, а існувати – це помилятися”.
- “Обачні! Золота середина – найнебезпечніша. Ви ж бо подвійні вороги!”.
- “Намагайся зрозуміти інших людей, бачити в їхніх життях їхню правду, яку треба приймати, а не оспорювати. Отож, суди про людей не зі своєї позиції тільки, а й з їхньої. Ще краще – з кількох позицій. А як би вчинив тут П’єр Безухов чи Роберт Джордан чи Мартін Іден, наприклад? Для цього треба мати щедре серце. Живуть же по-своєму дерева і квіти, жаби і ластівки, щурі й соколи. І претензій до них ніхто не ставить. Так і люди”.
- “Ти ждеш іще народження для себе, а смерть ввійшла у тебе вже давно”.
- “За своєю душею треба стежити так само, як за тілом. Коли я був у Твоєму віці, то регулярно влаштовував собі сповідь: що ти зробив за місяць чи два доброго, що злого. І картав себе за недобре. І виробив був добру здатність – дбати про душу. Чиста, світла душа – то запорука людського здоров’я. І завжди приємно було згадати все, що ти зробив доброго. Бо тільки добре вводить нас у коло інших людей, робить їх братами, а не просто сусідами”.
- “Так само – дбай про своїх друзів. Вони повинні бути чисті, добрі. Інших друзів – не треба. А добрі друзі допомагають рости і ставати кращим”.
- “Людина – це обов’язок, а не титул (народився – і вже людина). Людина – твориться, самонароджується. Власне, хто Ти є поки що? Кавалок глини сирової, пластичної. Бери цей кавалок у обидві жмені і мни — доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем’яте. Уяви, що Бог, який творить людей, то Ти є сам. Ти є Бог. Отож, як Бог самого себе, мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь. Для цього в Тебе найкращий час – Творися ж!”.
- “Не знаю, чи є в Тебе дівчина. Коли є (чи – коли буде) – намагайся, щоб вона була вища за Тебе. Тобто, щоб Ти дотягався до неї, а не опускався. Коли ж вона надто земна, то вигадай її – небесною, і вона стане небесніти. Але краще, щоб у неї було і землі, і неба. Дівчина має надати Тобі змогу – кращати, а не гіршати”.
- “Любов – то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш – то розумнішаєш. Інших квіток, кращих за цю, квітку любові, я не знаю”.
- “І думка така: поет повинен бути людиною. Такою, що, повна любови, долає природне почуття зненависті, звільнюється од неї, як од скверни. Поет – це людина. Насамперед. А людина – це, насамперед, добродій. Якби було краще жити, я б віршів не писав, а – робив би коло землі”.
- “Ще зневажаю політиків. Ще – ціную здатність чесно померти. Це більше за версифікаційні вправи!”
- “Будинки – філософи! Наймудріші філософи. Бо мовчать”.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
