“Регіональних рецептів борщу не існує” – Євген Клопотенко розвіяв міфи про українську кухню

Відомий кулінарний експерт, дослідник української кухні, співзасновник і бренд-шеф ресторану “100 років тому вперед” Євген Клопотенко за 5 років після перемоги на шоу “МастерШеф” досягнув великих успіхів.

За плечима зірки багато робіт, одна з наймасштабніших – CultFood – проєкт щодо поліпшення шкільного харчування, передає Обозреватель.

В ексклюзивному інтерв’ю кулінар розповів про те, що незабаром зміниться в шкільному харчуванні, і поділився емоціями після того, як борщ офіційно зареєстрували в Україні національною стравою. Крім того, він розповів про своє особисте життя, а також про те, як вплинула на нього пандемія коронавірусу.

– Який ваш девіз? Що вам допомогло досягнути таких результатів і стати відомою особистістю?

– Думаю, секрет у тому, щоб із легкістю робити складні речі й використовувати ті шанси, які дає життя. Упевнений, що кожній людині життя постійно надає шанси, за які потрібно вміти чіплятися й використовувати. Напевно, я досить непогано вмію робити це. Також важливим навиком є терпіння. Час від часу в житті складаються такі ситуації, коли тобі важко, але все, що ти можеш зробити, – це терпіти і просто продовжувати робити свою справу, попри обставини. Уже не раз я переконався на власному досвіді, що це вміння допомагає робити по-справжньому великі речі.

Також я часто говорю слово “добре”. Так набагато простіше жити. Коли у вас відбувається щось погане або виникають непереборні обставини, просто скажіть “добре” і продовжуйте працювати. У вас горить машина? Не треба падати на землю і рвати на собі волосся. Скажіть собі “добре” і починайте її гасити. Тому що все, що ви зможете зробити за таких обставин, – це загасити вогонь і продовжувати жити далі. Нічого не сталося, ви живі й заробите ще не на одну машину. Такий простий і одночасно складний рецепт подолання труднощів від мене.

– Ви запустили проєкт із поліпшення шкільного харчування. Як зараз йдуть справи з ним? Чи плануєте його доопрацьовувати, щось міняти?

– Наш проєкт CultFood, у межах якого ми розвиваємо нове шкільне харчування, поліпшується, попри всі зовнішні обставини. Зараз ми готуємося до того, що з 1 січня 2021 року в школах України запрацюють нові нормативи, зокрема будуть заборонені сосиски й дозволені всі види спецій.

Цього року приділили багато уваги оновленню нормативної бази. Також ми разом із робочою групою, яка була зібрана з ініціативи першої леді України Олени Зеленської, розробляємо оновлене меню для шкіл і новий підхід до приготування страв. Словом, другий етап реформи йде повним ходом. Ну а після нього буде третій, фінальний етап впровадження нового шкільного харчування в школах. Про нього я зможу розповісти пізніше.

– Як карантин вплинув на вас? Чи виявився вільний час, що виник під час карантину, для вас корисним? І з якими наслідками пандемії ви зіткнулися?

– Якщо чесно, зробив багато відкриттів за цей період. Зазвичай я живу досить активним життям. Постійні зйомки, робота над проєктами, ресторан і ще мільйон активностей. Однак перед пандемією мій графік був просто шаленим. І саме завдяки локдауну в мене з’явився час на те, щоб задуматися над глобальними речами й перебудувати своє життя. Зараз я чітко розумію, що якби не карантин, у мене просто не було б на це хоча б якогось часу. Я змінив свій графік і перебудував життя так, що воно стало мене задовольняти. Став більше займатися спортом і приділяти увагу своїм хобі. Навіть після завершення карантинного періоду мої нові звички залишилися зі мною. Також я зміг трохи перебудувати бізнес, зменшив свою залученість в операційну діяльність. Усьому цьому дуже радий і сміливо можу сказати, що карантин подіяв на мене з позитивного боку.

Третій міф – українська кухня жирна. Це не так. Ба більше, 200 років тому українська кухня була схожа на вегетаріанську, тому що переважно готували з того, що було на городі. А м’ясо було вкрай важкодоступним і їсти його могли досить не бідні люди.

Також існує міф про те, що українська кухня – домашня і готувати її потрібно вдома, а не в ресторанах. Це абсолютно не так.

– Нещодавно борщ зареєстрували як українську національну страву. Які у вас були відчуття? Що будете робити далі?

– Відчуття перемоги після реєстрації борщу схоже на те, що я відчув після перемоги в кулінарному телешоу. Це був величезний успіх. Відчуття, ніби ти стоїш і говориш на весь світ “Так! Невже я це зробив? Невже мені вдалося?” Дуже багато зусиль було витрачено, щоб це відбулося. І це сталося. Далі я буду робити все, щоб інформація про це й надалі поширювалася в ЗМІ і всі ми почали розуміти й любити борщ набагато більше, ніж зараз. Щоб щоразу, коли ми їли борщ, розуміли, що їмо не просто смачненну страву, а пробуємо національну гордість.

– Які ще страви української кухні, крім борщу, можна висунути в список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО?

– У нас ще є такі страви, як, наприклад, гуслянка (дуже схожа на йогурт), качана каша (пшоно, закачане в борошно з яйцями), гамула (випічка з запечених яблук і маку), калатуша (суп із поєднання грибів і риби) і буряковий квас. Всі вони є українськими, самобутніми і гідними світового визнання.

– Життя публічної особистості досить складне, враховуючи графік роботи. Це якось вплинуло на ваше особисте життя? І чи є у вас супутниця?

– Зараз у мене немає супутниці, але пов’язано це лише з тим, що в мене немає часу на неї. Зараз робота й реформи в Україні є моїми супутницями по життю. Звичайно, коли ти публічна людина, налагодити особисте життя вкрай важко. Про тебе завжди можна все загуглити й дізнатися. Тому втрачається момент, коли ти крок за кроком пізнаєш людину. Зазвичай люди, які спілкуються зі мною, вже все про мене знають і заздалегідь формують свою думку. У деяких моментах це добре, а ось що стосується особистого життя, на жаль, ні. Тому про мене вже всі знають, а я не знаю абсолютно нічого про людину. Додайте до цього активний графік життя, і ви мене зрозумієте. Не кожна дівчина витримає дефіцит уваги до неї. Однак, можливо, я ще не знайшов ту саму.

– Як ви думаєте, одночасно будувати кар’єру і особисте життя реально? І що для вас зараз у пріоритеті: робота чи сім’я?

– Звичайно, це реально. Однак краще спочатку побудувати сім’ю, а потім кар’єру. Тому що можна зіткнутися з тим, про що я говорив раніше. До речі, я бачив такі приклади, і це дуже круто. Про пріоритети, мабуть, на першому місці саме робота, хоча і про сім’ю я іноді думаю.

– Розкажіть, як зазвичай проходить ваш день? Який у вас графік? Чи встигаєте знаходити час для простих особистих радостей?

– У вільний від роботи час я граю в шахи і преферанс, ходжу на гольф, футбол, бокс і боулінг. Ось такі в мене хобі. Ну і, звичайно, люблю зустрічатися з друзями.

Що стосується мого дня, зазвичай він проходить досить просто. Кожна хвилина мого графіка розписана в календарі. Тому, прокидаючись, я дивлюся на графік і дію згідно з ним. Часто вранці я йду на зйомки, потім у ресторан, потім проходять або інтерв’ю, фотосесії, доопрацювання нових рецептів. Загалом у мене багато справ, які я роблю майже щодня. Головне правило звучить так: “Роби, роби, роби”. Нещодавно я почав планувати графік на кілька місяців уперед, заздалегідь бронюючи дати для важливих подій. Це добре допомагає орієнтуватися в часі і знаходити вільне місце для себе.

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини