У рідних лишається надія, що захисники Маріуполя повернуться додому.
Стали відомі нові подробиці знаменитої фотозйомки з бомбосховища заводу “Азовсталь” з окупованого армією Росії Маріуполя.
Про них розповіла Ірина Юрченко – мама Дмитра Козацького, того самого бійця та фотографа, який зафіксував оборону, побут та важкі рани українських солдатів, передає Сьогодні.
Світлі фото
“Коли з’явилися ці фото, то я побачила їх одна, поряд не було нікого. У мене просто серце розривалося на шматки. У цих поранених людей, зображених на фото, тіло було поранено, але душа була світлою. Вони навіть знаходили сили посміхатися. Вдячна синові за те, що він не побоявся фотографувати, що знайшов силу та мужність для цього. Я не втрималася, почала плакати, подзвонила йому тоді. Він же мені відповів, що це була найболючіша для нього фотосесія. Син сказав, що після поранень його побратимам відрізали кінцівки без жодної анестезії. Отож коли він до них прийшов, то вони знаходили сили посміхатися. Так у них незламний дух “, – каже Ірина.
Вдалий ракурс
Про фото, на якому на бійця падає промінь світла через завали, Ірина каже так: “Про це не було часу говорити. Воно було зроблено останніми днями перед евакуацією. Я не називаю це полоном. Син сказав мені так: “Мам, дивись, який я знайшов ракурс”. Більше про це фото не було часу спілкуватися.
Про автора
Про самого Дмитра Ірина каже, що йому 26 років і він змалку захоплювався фотографією.
“У дитинстві він ходив на фотокружок. Вже тоді він робив нестандартні фото, найбільше любив фотографувати природу та свою сестру Дашу”, – ділиться біографією бійця його мати.
У 2015 році Дмитро пішов служити до Нацгвардії і одразу потрапив до Маріуполя, а у 2017-му перейшов до батальйону “Азов”.
“Як вирішиться вся ситуація? Останнім часом від нього був один дзвінок. Він сказав три слова: “Мамо, я живий”. Упевнена, що вихід буде. Бог дасть вихід. Я серцем як мама це відчула, відчула надію”.
До цього вона додала, після того, як Дмитро зробив серію фото з “Азовсталі”, знайшов час їх там обробити.
“Він зробив це для того, щоб вони брали участь у всіх світових фотовиставках. Також є плани надрукувати фото на футболках, щоб зустрічати його та інших хлопців. Все це треба показувати і у світі, і в Україні. У нас люди вже, на жаль, розслабилися “, – каже Ірина Юрченко.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
