Зараз, поки ми сидимо вдома, нам хочеться, аби карантин швидше закінчився і всі повернулися до нормального життя. Але світ вже змінюється. Коли ми знову вийдемо на вулицю без маски, все вже буде дещо по-іншому, хоча ми не одразу це помітимо.
Провідні діячі у різних областях розповідають в матеріалах Wall Street Journal, як пандемія коронавірусу змінить світ. Nash.live переказує п’ять найцікавіших з них.
Зміст
- 1.Ми більше не будемо недооцінювати подорожі
- 2. Здобута звичка доброти
- 3. Контроль за здоров’ям, який збережеться надовго
- 4. Стрибок в біотехнологічне століття
- 5. Онлайн-навчання для кожної дитини
Ми більше не будемо недооцінювати подорожі
Сьюзан Орлеан, письменник і штатний кореспондент New Yorker
Порожня залізнична станція в китайському Ухані наприкінці січня
Подорожувати стало так легко. До COVID-19, особливо за останнє десятиліття, мапа Землі наче згорнулася всередину, зближуючи найвіддаленіші куточки. Кордони майже стерлися. Коли ви прибуваєте до місця призначення, то майже не відчуваєте, що кудись перемістилися. Ви можете зателефонувати додому і перевірити електронну пошту, зняти гроші в банкоматі у будь-якій точці світу.
Тепер, коли ми замкнені вдома, здається, що такі подорожі давно в минулому. Їх роль особливо відчувається в нинішній кризі, оскільки мобільність, якою ми насолоджувалися кілька останніх десятиліть, здається, зіграла важливу роль в поширенні хвороби по всьому світу. Поки перельоти між континентами не стали буденністю, хвороби зазвичай були локальними. Тепер ми стали переносниками, які поширили хворобу по всьому світу, тягнучи її за собою, наче валізу, на круїзних кораблях і літаках.
Зараз через пандемію коронавірусу ніхто не подорожує, навіть до кафе за рогом. У сучасну епоху людство, мабуть, ще ніколи не було настільки прив’язаним до дому. Коли обмеження буде послаблено, ми, без сумнівів, знов почнемо подорожувати. Прагнення пізнавати світ настільки велике, що з часом ми до нього повернемося.
Пандемія трохи розгладила згорнуту мапу світу. Речі знов ввижаються далекими, майже недосяжними, і ми навряд чи коли-небудь будемо сприймати цю легкодоступність як належне. Ми будемо в захваті лише від усвідомлення того, що можемо подорожувати з одного місця до іншого, з наших світів до інших, і більш повно насолоджуватися цим, — так, як цінують щось, що ледве не було втрачено.
Здобута звичка доброти
Джаміль Закі, професор психології у Стенфордському університеті, автор книги “The War for Kindness: Building Empathy in a Fractured World”
Італійці на карантині співають з балконів, аби підтримати один одного
COVID-19 викликав всесвітню eпiдeмiю доброти. Щоправда, деякі все ж билися за дефіцитні товари, як-от туалетний папір, але набагато більше людей вчинили інакше.
Навіть силоміць розділені, безліч людей знайшли способи допомагати один одному і взаємодіяти: доставка продуктів сусідам зі слабким здоров’ям, онлайн-спілкування із самотніми літніми людьми, кампанії зі збору коштів для бідних. Ресторани починають готувати їжу для людей, які втратили роботу. Цілі міста аплодують стоячи своїм медикам.
Катастрофи показують, як ми помилялися щодо власної самодостатності і незалежності, і допомагають усвідомити, що ми повністю залежимо один від одного. Вони оголюють нашу спільну вразливість і водночас — нашу спільну людяність. Ось чому під час кризи нам хочеться допомагати незнайомцям.
Доброта може знизити наш рівень стресу і полегшити страждання. Психолог Віктор Франкл, який пережив Голокост, писав, що “страждання перестає бути стражданням в той момент, коли воно набуває сенсу — сенсу жертвоприношення”. Багато хто з тих, хто пережив напад, війну та переміг залежність, кажуть, що допомога іншим прискорює їх одужання. Вони знаходять в собі сили, яких могли не помічати раніше, знаходять сенс в тому, через що пройшли, і відчувають себе менш безпорадними. Це саме те, що потрібно зараз багатьом з нас.
Я знаю, що це дуже важко, але спробуйте уявити час, коли світ не буде паралізовано вірусом. За місяці, роки і десятиліття наслідки пандемії будуть проявлятися у вигляді економічних проблем і проблем з охороною здоров’я. Ми будемо потребувати один одного ще дужче. І ми також повинні будемо ще більше допомагати один одному.
Контроль за здоров’ям, який збережеться надовго
Керрі Кордеро, старший науковий співробітник, і Річард Фонтейн, головний виконавчий директор Центру нової американської безпеки
Температурний скринінг пасажирів-іноземців у міжнародному аеропорту Сукарно-Хатта в Індонезії
Китай відомий своїм авторитарним підходом до відстеження випадків зараження серед громадян: там створили застосунок, який повідомляє користувачам, чи можуть вони вільно пересуватися, на підставі аналізу стану здоров’я, — і до того ж повідомляє їх місцезнаходження поліції. Громадяни демократичних країн, безсумнівно, відкинули б такі жорсткі заходи, але пандемія спонукала провідні держави розглянути можливість нових втручань в особисте життя.
Британські чиновники хочуть випустити новий мобільний застосунок, який попереджатиме користувачів, які контактували із зараженими, використовуючи дані про місцезнаходження з супутників, мереж Wi-Fi і навіть Bluetooth-маячків.
Південна Корея запустила загальнодоступний сайт, який відстежує місцезнаходження і контакти людей, аналізуючи дані телефонів, записи з камер відеоспостереження і банківські транзакції. Тим часом Шабак, загальна служба безпеки Ізраїлю, запустила систему, яка об’єднує кредитну історію людей з інформацією про їх місцезнаходження, навіть якщо відстеження телефону вимкнено.
Здається, що ці заходи допомагають боротися з вірусом, а зараз це саме те, що нам потрібно. Якщо такі кроки спрацюють, наскільки люди будуть готові поступитися своєю конфіденційністю заради шансу уберегтися від вірусу?
Виникне спокуса використовувати персональні дані для спостереження за здоров’ям в інших цілях. *Розпізнавання серцевого ритму на відстані може допомогти лікарям, але також може використовуватися для встановлення особи. ДНК-фенотипування може допомогти медикам призначати більш цілеспрямоване лікування, але також може допомогти передбачати риси обличчя.
Чиновники і технологічні компанії запевняють, що їхня співпраця в боротьбі з коронавірусом буде тимчасовою, зберігатиме анонімність і захищатиме громадянські свободи. Але людям час уважно придивитися як до хвороби, так і до цифрового лікування, яке прописують чиновники.
Стрибок в біотехнологічне століття
Волтер Айзексон, письменник і автор біографій Бенджаміна Франкліна, Альберта Ейнштейна, Леонардо да Вінчі і Стіва Джобса
Перші клінічні випробування вакцини від коронавірусу на добровольцях у США
Чума коронавірусу прискорить наш перехід до третьої великої інноваційної революції нашого часу. Ці революції стали результатом відкриття трьох стовпів нашого існування: атома, біта і гена.
Протягом п’яти десятиліть після “*року чудес” Ейнштейна його теорії і теорії його колег-фізиків призвели до створення атомних бомб, напівпровідників і транзисторів, космічних кораблів і супутників, лазерів і радарів.
Ідея про те, що вся інформація може бути закодована двійковими символами, відомими як біт, і всі логічні процеси можуть виконувати ланцюги з перемикачами, у 1950-х призвела до створення мікрочіпа, комп’ютера та Інтернету.
Тепер ми вступили до третьої, ще важливішої наукової епохи, — революції в біологічних науках, на чолі якої стоять біотехнології. Особливо важливе відкриття цієї нової революції — *CRISPR, інструмент, який дозволить нам редагувати гени. Протягом трьох мільярдів років бактерії відбивали атаки вірусів — фрагментів генетичного матеріалу, які розмножуються, захоплюючи клітини живих організмів. Системи CRISPR — це вражаючий метод, який бактерії винайшли, щоб запам’ятовувати, розпізнавати і руйнувати генетичний матеріал вірусів.
Інструменти CRISPR вже починають задіювати для відстеження та боротьби з вірусом. Але в більш глобальному сенсі коронавірус приверне увагу нового покоління лікарів і новаторів. Так само, як цифрова революція призвела до інновацій у другій половині 20-го століття, рушійною силою першої половини 21-го століття буде біотехнологічна революція.
Технологія редагування генів може зробити нас невразливими до раку та вірусів. Вона може виправити мутації, які викликають різні форми інвалідності, — від серповидноклітинної анемії до вродженої сліпоти. Вона може дозволити нам удосконалювати свої тіла і розуми.
Онлайн-навчання для кожної дитини
Сал Хан, засновник і виконавчий директор Академії Хана — некомерційної освітньої організації, яка створює безкоштовні освітні матеріали для студентів, батьків і вчителів
Онлайн-заняття в університеті Цінхуа в Китаї
Зараз школи понад мільярда учнів по всьому світу закрито, аби уповільнити поширення коронавірусу. Багато з них, швидше за все, будуть закриті до кінця навчального року, ще більше закриють восени.
Наступного року учням і вчителям доведеться усунути бар’єри між особистим і домашнім навчанням і бути готовими переходити від одного до іншого. Це може стати дуже важким періодом для сімей та вчителів. Постійна незрозумілість щодо режими роботу шкіл може викликати перегляд традиційних методів, за допомогою яких ми задаємо темп навчання для учнів та відстежуємо їх прогрес.
Вчителі завжди знали, що діти вчаться з різною швидкістю і що, коли учні просуваються в однаковому фіксованому темпі, їх успішність може серйозно відрізнятися. Але спочатку це була спроба персоналізувати навчання для кожного учня. За минуле десятиліття з цією метою у школах почали впроваджувати онлайн-інструменти.
Вони дозволили учням працювати з тим, до чого вони готові, і мати всі шанси опановувати потрібні навички. Якщо це стане звичайною справою у класах через закриття шкіл, є шанс прискорити процес навчання дітей.
Доступ до інтернету під час соціального дистанціювання з бажаного перетворився на необхідний. Він необхідний не лише для дистанційного навчання, а й для психологічного здоров’я, — щоб сім’ї могли спілкуватися з друзями та рідними. Без загального доступу до інтернету прірва між бідними і багатими учнями лише збільшиться, чого ми не маємо допустити. Уряд і приватний бізнес повинні якомога швидше допомогти школам забезпечити учнів усім необхідним для дистанційного навчання.
Закриття шкіл — важка на багатьох рівнях ситуація, вплив якої найближчим часом буде руйнівним. Але це може стати каталізатором до більш персоналізованого навчання.