Оренда квартири за 200 євро і захищеність у всьому: українка – про особливості життя в Португалії

2755

Українська блогерка Катя Война, яка більш ніж 15 років тому переїхала до Португалії, поділилася особистим досвідом про життя емігранта в цій країні.

Катя Война зізналася, як потрапила до Португалії, розповіла про рівень медицини і те, як отримати посвідку на проживання в цій країні. Крім цього Катя назвала плюси й мінуси португальського життя та зазначила істотні відмінності з Україною, передає Обозреватель.

– Катю, розкажіть, ви родом із України, чому переїхали жити до Португалії? Не хотіли б знову поміняти місце проживання?

– Я родом із України, Житомирська область, Новоград-Волинський. Приїхала до Португалії в 6 років із батьками – спочатку вони переїхали, потім забрали мене з сестрою. Я дуже хотіла бути з батьками, але не розуміла, що таке Португалія і куди їду. Для мене переїзд у країну був на кшталт зміни картинки. Єдине, що я пам’ятала з того часу, – це аеропорт і труднощі, як ми летіли. Можливо, я б поміняла місце проживання, але тільки на Україну.

– Скільки ви вже в Португалії? Чи було у вас бажання повернутися на батьківщину?

– Проживаю в Португалії близько 15 років. У мене була перерва на два роки (з 2012 до 2014 включно), коли ми з батьками вирішили повернутися в Україну на постійне місце проживання. Я була дуже рада, що повертаюся. Потім зустріла свого чоловіка, який не хотів залишатися в Україні і вирішив, що ми поїдемо кудись. Вибір, знову-таки, припав на Португалію, тому що це була для нас знайома країна. Так я повернулася сюди 2014 року. Дуже хочу знову в Україну, попри всі недоліки, які багато хто озвучує, зокрема й мій чоловік. Але мене туди тягне, тому що я почуваюся на своєму місці.

– Як живеться в Португалії українцям? З якими проблемами найчастіше стикаються емігранти в цій країні?

– У принципі, добре. Особливо тим, хто приїхав у 2000-х роках, і тим, хто живе по 15-20 років тут – вони почуваються вже справжніми португальцями. Ставлення до іммігрантів тут цілком собі адекватне – немає ніякої дискримінації. Бувають випадки, коли таке може статися, проте це дуже рідкісне явище. Найчастіше все залежить від того, які іммігранти і з якої країни. Зараз дуже важко з питанням легалізації – потрібно шукати роботу або за контрактом, або за навчанням. А взагалі, португальці дуже гостинний, привітний і доброзичливий народ.

– У вас двоє дітей. Розкажіть, ви ж народжували їх у Португалії? Як там справи з пологовими будинками і з медициною взагалі? Чи потрібна страховка? Скільки коштує народити в цій країні?

– У мене два хлопчики, обох народжувала в Португалії в державних клініках. У мене залишився хороший досвід, попри те, що це була державна установа. Тут умови для породіль досить хороші. Звичайно, це не сучасні палати, пристрої, проте – годують, піклуються, допомагають і запитують що-небудь. Головне, що немає ніякої дискримінації та упередженого ставлення. Для того, щоб народити в державній клініці, страховка не потрібна. Ба більше, наскільки я знаю, не потрібно навіть перебувати легально в Португалії, щоб народити. Якщо наприклад, тобі треба народжувати, ти можеш спокійно приїхати в госпіталь і тебе зобов’язані прийняти.

У приватних клініках вартість пологів стартує від 3 тисяч євро за 2 дні перебування. Але багато хто говорить, що приватні установи в Португалії – не завжди хороший вибір, оскільки там не здатні надати потрібну допомогу в разі ускладнень. Тому тебе все одно відправляють у державну клініку.

– А як щодо зарплат. Яка середня заробітна плата звичайного португальця? І чи впливає на зарплату те, що ти емігрант? Чи складно влаштуватися на роботу приїжджому?

– Зараз, 2021 року, встановлено мінімальну заробітну плату в Португалії – 665 євро. Цього цілком достатньо, якщо ти не живеш у Лісабоні чи будь-якому іншому великому місті. Так, це не найвища зарплата, багато хто, можна сказати, виживає на неї.

Частково на заробітну плату в Португалії впливає те, що ти іммігрант, але все залежить від умов: чи легально перебуваєш у країні, який досвід роботи і який фахівець. Наприклад, якщо ти медик, можеш приїхати в Португалію з документами. Якщо ти володієш португальською мовою, можеш перекваліфікуватися й спокійно працювати в галузі медицини або викладачем, перекладачем і навіть адвокатом. У цьому плані труднощі виникають у тому разі, якщо в тебе немає цих необхідних навичок і атрибутів. Влаштуватися на роботу важко в принципі зараз усім через сьогоднішню ситуацію в світі, але найчастіше звичайні іммігранти йдуть прибиральниками, помічниками в будинку, будівельниками, на фабриці працюють тощо.

– Як загалом живуть португальці? Чи є якісь у них цікаві звичаї?

– Португальці дуже спокійні, розмірені і велелюбні люди. Вони дійсно нікуди не поспішають, полюбляють робити паузи, обожнюють спілкуватися. Коли я гуляю з дитиною, до мене можуть підійти дві-три людини й почати розмовляти про погоду, про дітей, сказати, який у мене гарний син – це для них норма. Також португальці полюбляють каву, найчастіше йдуть у кав’ярню вранці й після обіду і випивають чашку ароматного напою.

– Які відмінності між цією країною та Україною? Назвіть плюси й мінуси проживання в Португалії.

– У Португалії явно виражена безпека. Відчуваєш, що тебе захищає поліція, не дадуть скривдити, є певні норми, правила й дисципліна. В Україні я цього не спостерігала, можливо набагато рідше трапляється.

Звичайно ж, відрізняється клімат. У Португалії немає снігу, здебільшого восени і взимку просто дощова й вогка погода. Тут немає центрального опалення в старих будинках – люди часто топлять каміни, одягаються дуже тепло й рятуються від вогкості.

Якщо ж говорити про націю і народ, у моєму розумінні, в Португалії люди трохи наївні й прості, українці ж частково озлоблені (якщо вивчити історію, можна зрозуміти, чому це саме так).

– Чи були труднощі з мовою? Чи складно жити без знання португальської?

– Труднощів із мовою не було, тому що в 7 років я пішла в школу, в перший клас заново. За кілька місяців навчилася говорити португальською. Зараз володію цією мовою на рівні російської та української. Наприклад, мій чоловік не знав португальської, йому було важкувато жити в країні без знання мови, але загалом, можна впоратися.

– Чи легко отримати посвідку на проживання в Португалії?

– До сьогодні посвідку на проживання в Португалії отримати було не важко, якщо ти дотримуєшся певних алгоритмів: потрібно прожити 5 років легально, сплачувати мінімум 6 місяців податки і, звичайно, мати роботу й знати саму мову (треба скласти тести на рівень знань португальської). Якщо ти в шлюбі (більш ніж 3 роки) з людиною, у якої є португальське громадянство, теж можеш подати на проживання в цій країні.

– Як щодо житла? Чи реально купити самому, наприклад, квартиру?

– Тут переважно всі орендують житло. Наприклад, у Лісабоні оренда недешева, тому людині, яка працює на мінімальну заробітну плату неможливо винайняти житло. Ціни на оренду починаються від 600 євро. Винайняти можна хіба що кімнату на околиці.

У провінційних містах можна за 200-300 євро орендувати квартиру з нормальними умовами. Якщо ж купують житло, то найчастіше в кредит – тут із цим нема ніяких труднощів. Ми, наприклад, придбали житло без кредиту.

– Кажуть, що система виховання дітей у Португалії та Україні істотно відрізняється. Ви помічали різницю?

– Загалом виховання та його результати вочевидь помітні. Українські діти вихованіші, стриманіші, трохи більш тямущі. Розвиток в українських дітей іде швидше, ніж у португальських. Також помічала, що діти в Португалії розбалувані – тут не заведено сильно обмежувати або сварити. Дуже часто можна помітити, що, наприклад, португальська мама не робить ніяких зауважень на майданчику, навіть якщо дитина буде бити когось або віднімати щось. Є батьки, які бігають за своїми дітьми та впроваджують правильні принципи.

Я ходила до португальської школи й помічала, наскільки діти примітивні. Дуже часто можна простежити спільну рису поведінки, зовнішніх чинників, одягу (якщо один одягається в скінні й кеди, то й інші також), немає яскраво вираженої індивідуальності. Всі португальські діти й підлітки схожі одне на одного.

– Чим ви заробляєте на життя в Португалії? Ваша діяльність вважається в цій країні прогресивною?

– Я заробляю на життя своїм блогом. У мене відкрите приватне підприємництво і я сплачую податки. Я, можна сказати, працюю не в Португалії – перебуваю тут, але заробляю не тут. Помічала, що тут блогінг не так сильно розвинений, як у Росії чи Україні.