На Луганщині через масовані обстріли міст і сіл, людям, що залишилися, радять не виходити з дому, у поминальні дні заборонено відвідувати цвинтарі.
У містах немає світла, води, перебої зі зв’язком. Окупанти розстрілюють будинки, знаючи, що в них досі живуть цивільні люди, пише ТСН.
За ковтком свіжого повітря і промінцем весняного сонця місцева жінка виходить лише на поріг під’їзда, коли не стріляють. «Грошей немає, та куди я поїду, з чим, із цією палицею», – каже 80-річна пані Ніна.
Вона лишилась у фронтовому Сєвєродонецьку разом зі своїми тюльпанами під розбитими вікнами, бо квіти встояли, а будинки ні – він постраждав після влучань «Градів». Тут усе довкола розбито, шматки бетону валяються поруч самих багатоповерхівок – це колись були перекриття. Будинки спалені від влучань снарядів окупантів.
Попри можливість виїхати багато містян досі відмовляються і лишаються під обстрілами. Знаючи, що снаряд може прилетіти в їхню квартиру щохвилини. «Ми вже звикли – стоїмо, чуємо свистить, ми знаємо приблизно куди, і сидимо, куримо», – розказує дядько Василь.
Він разом с сусідами спочатку пересиджував у підвалі, а потім, коли відправив своїх дітей з міста -повернувся до квартири. Харчується з минулорічних запасів городини. «Гуманітарку чоловік проїжджав дав – солоної риби, а так щоб хтось дав – то ні, ходили далі, там, вибачте, теж обчистили», – розповідає чоловік.
До гуманітарки треба ще добігти, бо це може бути дорога в один кінець. Багато з місцевих потребують не лише харчів, а й ліків. З ліками дуже сутужно, а щодо отримання допомоги – обстріли настільки потужні, що далі за межі двору ніхто не ризикує виходити
Окупантам не вдається захопити Сєвєродонецьк, тому його просто нищать зі ствольної артилерії, «Градів» та «Смерчів». «Вони обстрілюють цивільну інфраструктуру і неодноразово рятували людей, вивозили з зони бойових дій людей, які ховались у підвалах з малолітнім дітьми. Рятували, це ж геноцид української нації», – кажуть військові.
Бої точаться в сусідньому Рубіжному і на околицях Сєвєродонецька. Росіяни не рахуються з втратами і продовжують сунути дуже часто вдаючись до провокацій. Скажімо, видають свою техніку за українську. «Коли група виїжджала, було два танка з синіми і жовтими стрічками. У них підступна тактика, нічим не нехтують і використовують місцевих колаборантів, щоб показати тропи», – розповідають бійці.
Щодоби горять нові будинки і гинуть люди. У будинках не має газу, частково світла і вже води, окупанти навмисно пошкодили артилерією водогін. Андрій на своєму старенькому “Жигулі”, поки затишшя хоче вискочити за місто, там ще можна набрати у криниці воду. «Тяжко, потрапив під обстріл, повилітало скло, побило машину. Кожні два дні по воду», – додає чоловік.
Місто борониться і не здається. Щодня евакуаційні автобуси намагаються когось забрати, але щоразу це стає дедалі важче і ті, хто не наважився виїхати вчасно, тепер змушені сподіватись на те, що наші воїни зможуть відкинути окупантів від Сєвєродонецька якомога далі, щоб ворожа артилерія не могла вбивати їх щохвилини.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
