Російський військовий, який брав участь в окупації Херсонської області й невдовзі звільнився, розповів американським журналістам про страх від гніву місцевих мешканців.
Про це пише Українська правда, посилаючись на матеріал CNN, який приховує особу й дані російського військовослужбовця
CNN не публікують особистих даних військовослужбовця з міркувань його безпеки в Росії. У матеріалі зазначили, що він уклав контракт з армією РФ і мав звання молодшого офіцера.
Росіянин розповів журналістам, що він командував підрозділом, залученим до маневрів тих військ, які були зосереджені вздовж кордонів України з листопада 2021 року. Проте він буцімто і гадки не мав, що їх планують далі перекинути на територію України для участі в бойових діях.
22 лютого, коли їхній підрозділ був у Краснодарі, командування наказало їхньому батальйону віддати мобільні телефони на зберігання у військовій частині, не надавши додаткових пояснень.
Тоді їм наказали намалювати білі смуги на військовій техніці, яка була в їхньому підпорядкуванні. Але через кілька годин їм віддали новий наказ, змити ці смуги і намалювати білою фарбою літеру “Z як у Зорро” (Zorro).
“23 лютого нас перекинули в (окупований росіянами – УП) Крим. Чесно кажучи, я не думав, що ми поїдемо в Україну. Я не думав, що дійде до такого.
Нам не промивали мізки якоюсь риторикою про “українських нацистів”. Більшість з нас не розуміли цілі, які перед нами ставлять, і що ми маємо робити там (на території України – УП)
25 лютого нам наказали їхати в Україну. Деякі хлопці відразу відмовились. Написали рапорт і поїхали. Я не знаю, що з ними сталося потім. Я залишився. Не знаю, чому. Наступного дня ми виїхали в напрямку (материкової – УП) України (з окупованого Криму – УП).
Я сидів у КАМАЗі, міцно стискаючи автомат. У мене ще був пістолет і дві гранати. Перше, що я побачив (при в’їзді на Херсонщину – УП) – розкидані коробки від наших сухпайків і гори знищеної техніки.
Коли ми їхали в бік Херсона і проїжджали село, до нашого конвою вискочив чоловік з батогом й вилаяв нас “Вам п**да!” Він майже виліз до нас у кузов, де ми сиділи. У нього були вологі очі від сліз. Це я не забуду.
Загалом, коли ми бачили місцевих, ми напружувалися. Деякі з них ховали зброю під одягом, наближались упритул і стріляли по нас.
Перший тиждень чи десь так я був у стані шоку, заціпеніння. Я ні про що не думав. Просто лягав спати і думав “Сьогодні 1 березня. Завтра я прокинуся, і буде 2 березня – головне пережити ще один день”. Декілька разів снаряди падали дуже близько від мене. Це диво, що ніхто з нас не загинув.
Ми були брудні й виснажені. Довкола нас гинули люди. Я не хотів бути частиною цього всього, але я, виходить, був частиною цього”.
За словами співрозмовника журналістів, більшість військовослужбовців із його підрозділу не розуміли, з якою метою вони воюють в Україні. Російський офіцер наполягає, що вони були відрізані від світу, бо мобільні телефони в них забрали в Краснодарі. Тож він не знав, що відбувається в Росії, у світі та в інших регіонах України.
Сам він особисто намагався приховати обличчя від місцевих мешканців, коли вони проїжджали села на захоплених територіях, бо йому нібито було соромно за свою причетність до окупації.
Водночас, коли їхнє командування принесло звістки про надбавку за участь у бойових діях, частина російських солдатів пожвавішали і сказали “О, ще 15 днів тут побуду і закрию кредити”.
На другий чи третій день, як вони розмістились під Херсоном, по їхньому місцерозташуванню почали гатити мінометними снарядами.
За кілька тижнів цього офіцера відправили супроводжувати підрозділ, який охороняв конвой поламаної бронетехніки до тилових баз. Там був радіоприймач, де російський військовий нарешті зумів дізнатися новини.
“Так я дізнався, що магазини зачиняються й економіка розвалюється (в Росії – УП). Я відчував сором, відчував себе винним у цьому. Але ще більше я почував себе винним у тому, що ми прийшли в Україну.
Нарешті я зібрався духом, прийшов до командування і написав рапорт про свою відставку”.
Росіянин твердить, що його командир спершу відмовився брати цей рапорт і пригрозив йому кримінальною справою. Він сказав, що це “зрада батьківщини і дезертирство”, за які передбачено суворе покарання.
Зараз росіянин перебуває в Росії зі своєю родиною, але він не знає, що на нього може чекати після закінчення війни.
Міністерство оборони РФ не відповіло на запит авторів матеріалу.
Журналісти поспілкувалися з правозахисниками й представницею Комітету солдатських матерів у Росії, які підтвердили, що чимало російських військових писало рапорти з відмовою брати участь у бойових діях в Україні. Правозахисники радили їм мотивувати це в рапортах тим, що їхній контракт не передбачав участь у “спеціальній військовій операції” за кордоном.
За словами одного правозахисника, йому відомо про понад 1000 військовослужбовців російської армії, які написали рапорти про звільнення після початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
