Одесити у давнину розмовляли українською.
“Ось рядки з одеської народної пісні початку ХІХ ст.:
Я в Одесі пробуваю.
А в Одесі добре жити –
На панщину не ходити,
Ні за плугом, ні за ралом.
Прозивають мене паном.
Цей оригінальний текст старовинної одеської пісні я прочитав вперше ще студентом на одному зі стендів в Одеському краєзнавчому музеї на Гаванній”, – розповів одесит Олексій Ляшенко-Білецький у Facebook, – пише Газета.юа.
Він розповів, що одесити на початку ХІХ ст. співали українською.
“Пересип, Бугаївка, Чубаївка, Куяльницькі хутори, Усатове, Нерубайське, Водяна балка, Крива балка, Бурлача балка – це все українські, козацькі назви українських історичних районів Одеси та її передмість. Які існували за століття до німецької с*чки Катерини ІІ”, – написав він.
“Одеське слово “биндюжник”, тобто “ломовий візник” походить від старого українського “бендюг” – вантажний віз. “Мине сдается” походить від українського “мені здається”, а не від російського “мне кажется”. Відоме одеське “таки” – це таки українське. Українське коріння “одеської мови” – це тема окрема”, – додав він.
Олексій Ляшенко-Білецький закликав одеситів не принижуватись і розмовляти українською.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
