Уродженка Хмельницького Оксана Мастерс завоювала на Паралімпіаді в Пхьончхані вже дві медалі – срібло у біатлоні (6 км) і бронзу в лижних гонках (12 км). The New York Times присвятила спортсменці велику статтю, в якій розповіла історію сходження зірки
Оксана Мастерс
New York Times
Оригінал на сайті The New York Times
20 років тому неможливо було б уявити собі, що 8-річна Оксана Мастерс — 90 сантиметрів зріст, 16 кілограмів вага, відсутність великих пальців на руках і деформовані ноги — буде включена в список кращих у світі спортсменів за версією телекомпанії NBC, а її портрети будуть виставлені на залізничних станціях.
Однак Мастерс, якій сьогодні 28 років, судячи з усього, буде найбільш помітною та популярною спортсменкою на Паралімпійських іграх, що проходять в цьому місяці в Південній Кореї. Вона бере участь у рекламі таких компаній як “Тойота” і “Проктор і Гембл”, в яких підкреслюється її сила і стійкість, а також інші рідкісні якості спортсменки, яка зуміла виграти медалі як на Зимових, так на Літніх іграх. Мікаела Шиффрин, її подруга, зірка гірськолижного спорту та володарка золотих олімпійських медалей, нещодавно розмістила в “Instagram” фото з побажанням їй удачі.
Поява Мастерс в якості яскравої і високооплачуваної зірки в олімпійській команді Сполучених Штатів показує, як попереднє життя спортсменів — а також той ажіотаж, який вони здатні провести в соціальних мережах і в традиційних засобах масової інформації — може виявитися настільки ж важливими, як і ті змагання, в яких вони беруть участь.
Мало хто зі спортсменів має настільки драматичну і надихаючу передісторію, як Мастерс, про яку вже було розказано на сторінках журналу Sports Illustrated і яка вже позувала оголеною для журналу Magazine, що видає телеканал ESPN.
За словами Бранта Фелдмана, агента Мастерс — він представляє також інтереси інших спортсменів, готових віддати що завгодно за спонсорський портфель Мастерс — вона хоче показати схожим на неї людям, що вони тим не менш можуть мріяти про що завгодно навіть у тому випадку, якщо у них немає ніг. “Підтримка з боку цих компаній дозволили їй поширити тут своє послання”, — підкреслив він.
На самих Іграх Мастерс (у неї немає обох ніг) виступає в лижних гонках і планує взяти участь в шести стартах. Це величезне навантаження для спортсмена. Однак Мастерс, яка брала також участь у Паралімпійських іграх у Лондоні (веслування), Сочі (лижні гонки) і в Ріо (велосипедні гонки), відмінно підготовлена для цього.
Оксана Мастерс народилася в Україні в 1989 році, і при народженні у неї виявилися серйозні фізичні дефекти, викликані, швидше за все, радіаційним зараженням, що виникло в 1986 році в результаті Чорнобильської атомної катастрофи. Після народження Мастерс батьки від неї відмовилися. Свої перші сім з половиною років життя вона провела у системі дитбудинків в Україні, для якої були характерні погане харчування, а також емоційні й фізичні зловживання. Більш старші за віком сироти ображали інших дітей, і, крім того, вихованці піддавались експлуатації з боку дорослих.
У 6-річному віці їй показали фотографію Гей Мастерс, одинокої американської жінки, яка захотіла її удочерити. Оксана стала дбайливо зберігати цю фотографію і чекати. Це давало їй надію. Проте заборона на усиновлення, яка існувала в Україні, на два роки відклала поява у неї мами. “Я завжди була порушником порядку, — каже Оксана Мастерс. — Я постійно опинялася у складному становищі, але не одержувала з цього уроків. Якщо мене били, то я просто сміялася. Це та річ, яку не можна було у мене забрати”.
“Хлопці стали говорити: „Твоя мама не приїде і не забере тебе, бо ти погана дівчинка”. І в цей момент починаєш вірити тому, що говорять”, — додає Мастерс.
Оксана Мастерс не любить фокусувати увагу на перенесені нею страждання, однак вона добре пам’ятає той день, коли її мама її врятувала. Вона довго не лягала спати і чекала свою нову маму, проте її приїзд знову був відкладений через якісь бюрократичні процедури в Києві, і тоді її вихователька змусила її лягти в ліжко.
“Я пам’ятаю, що в коридорі було дуже темно, він був слабо освітлений, і там пахло цвіллю. Я пам’ятаю, як я трохи посковзнулася на шляху до ліжка, оскільки труби були діряві, і з них текла вода, — згадує вона. — У ліжку треба було лягати на спину, а виховательки підкладали ковдру щільно під спину, щоб не можна було повернутися”.
Але незабаром вона відчула, що хтось доторкнувся до її плеча. Перед її ліжком стояла на колінах Гей Мастерс, а поряд знаходився український перекладач.
“Я сказала: „Я знаю тебе. Ти моя мама. У мене є твоя фотографія” — сказала Оксана Мастерс. — Я пам’ятаю, як вона посміхнулася, а її рука простяглася до мене. Вона сказала: „Я знаю тебе. Ти моя дочка”, — згадує вона.
Коли Оксана опинилася в будинку Мастерс в Буффало, їй було майже вісім років, вона була дуже маленька і худенька. Незабаром вона почала набирати вагу, рости і звикати до американського життя, однак їй треба ще вирішити цілий ряд серйозних медичних питань.
Мастерс народилася з п’ятьма зрослими пальцями обох рук і без великих пальців. Її ліва нога була на 15 сантиметрів коротше правої, і, крім того, її ноги були позбавлені кісток, здатних витримати її вагу. Вона перенесла численні операції в Україні, деякі з яких виявилися невдалими. Пізніше лікарі виявлять, що у неї відсутня частина шлунка, а також деякі м’язи руки і зв’язки. Її зуби виявилися без емалі, а в дитбудинку її просто тримали, коли вирвали їй зуби без анестезії. Вона приїхала в Сполучені Штати з запаленням чотирьох зубів і страхом перед зубними лікарями.
“Любов — це не єдина відповідь, — сказала Гей Мастерс, яка займається питаннями мовленнєвої і мовної патології в Луїсвіллському університеті. — Потрібно дуже серйозно працювати, щоб у таких дітей з’явилася довіра, і вони стали розвиватися. Але Оксана приїхала з таким настроєм, що мені просто треба було дати їй дорогу”.
Одного разу, за словами Гей, її дочка побачила, як інша дитина розгойдувалася, тримаючись за верхню перекладину гойдалок. Оксана теж захотіла це зробити, однак з її зрослими пальцями і при відсутності великого пальця вона не змогла схопитися за перекладину. “Я опустила її вниз і сказала їй: “Ось для цього тобі потрібні великі пальці”, — сказала Гей Мастерс.
Оксана Мастерс завжди була непокірною, і через деякий час вона попросила няню відвести її до гойдалок. “Через два тижні вона вже могла це робити сама, — каже її мама. — Виявляється, що для цього не обов’язково мати великі пальці. Ця дівчинка мене дивує, і так було завжди. Вона завжди робила щось неможливе”.
Однак проблем залишалося ще чимало — хірургічні операції для того, щоб розділити її зрощені пальці і створити великі пальці; ампутація частини її короткої ноги в дев’ять років і частини іншої ноги в 14 років з обіцянкою поліпшити рухливість з допомогою протезів, а також переїзд в Луїсвілл для того, щоб бути ближче до її дідуся.
Оксана Мастерс не без праці звикала до нової школи, до свого нового тіла і протезів, а іноді їй доводилося боротися з важкими спогадами про перебування у дитбудинку. Її мама змушувала її займатися спортом, у тому числі веслуванням в групі для дітей з інвалідністю.
“На воді вона показала всі свої здібності, — каже її мама. — Спорт, насправді, врятував її. Вона подолала всі свої страхи, всі свої побоювання, і посилено тренувалася”.
Оксана Мастерс захопилася спортом і стала домагатися успіхів у веслуванні. У 2011 році її партнером став Роб Джоунс, колишній морський піхотинець, який втратив роком раніше обидві ноги в результаті вибуху протипіхотної міни. Мастерс і Джоунс завоювали бронзову медаль в 2012 році на Паралімпійських іграх в Лондоні, після чого вона стала активно брати участь у міжнародних змаганнях.
Однак веслування виявилося всього лише початком. Після Лондона Оксана зустріла Ейлін Кері, тренера з лижних гонок паралімпійської команди Сполучених Штатів, і та умовила її спробувати свої сили на Зимових іграх.
Оксана почала тренуватися в штаті Колорадо, де вона закохалася в зимові види спорту, а також в Аарона Пайка, легкоатлета-візочника високого рівня з команди Іллінойського університету в Урбана-Шампейн, який також був запрошений в тренувальний табір з лижних гонок.
“Ми почала фліртувати й балакати, — каже Мастерс. — Потім я запитала, чи можна у нього зробити прання. Я могла все випрати у себе, там, де я жила, але мені потрібна була причина для того, щоб прийти в гості”.
Відносини складалися повільно. Обидва вони виступали за американську паралімпійську команду в Сочі, де Мастерс завоювала срібло і бронзу в лижних перегонах, а також у Ріо-де-Жанейро — Мастерс в ручному велосипеді, а Пайк в легкій атлетиці. Обидві вони змогли кваліфікуватися для участі в Паралімпійських іграх у Пхьончхані — у лижних гонках та біатлоні, після чого вони тренувалися і жили разом в місті Бозмене, штат Монтана.
“Я сильніше хвилююся, коли спостерігаю за її виступом, — каже Пайк. — Я сподіваюся, що вона не впаде, і всі її постріли будуть точними. Я менше хвилююся, коли сам беру участь у змаганнях”.
Мастерс, виступаючи в Ріо два роки тому, мала єдиний контракт з виробником кінезіо стрічки (KT Tape), а нещодавно вона отримала підтримку від великих спонсорів, включаючи таких як “Тойота”, “Проктор енд Гембл”, “Хартфорд”, “Віза” і “Найк”, і це стало серйозною підмогою після багатьох років фінансових обмежень (одного разу вона змушена була спати у своїй машині, тому що у неї не було грошей на оплату номера в готелі).
Шиффрін, яка познайомилася з Мастерс під час комерційних зйомок для компанії “Віза” в Новій Зеландії, сказала, що вона відразу ж стала її прихильницею.
“Вона була такою крутою, такою реально мислячою і енергійною, здавалося, що вона в повному захваті від життя, — сказала Шиффрін. — Тільки потім я дізналася про її долю і просто була вражена тим, що їй довелося подолати в житті, проте вона ніколи не скаржиться. Для мене це серйозне джерело натхнення”.
Однак з’явилася нова перешкода перед четвертими в її житті Паралімпійськими іграми у Пхьончхані, де вона вважається одним з основних претендентів на перемогу після завойованої нею золотої медалі на Паралімпійському чемпіонаті світу з лижних гонок у 2017 році (World Para Nordic Skiing World Championships). У лютому вона посковзнулася в Бозмені, впала, і в результаті у неї стався зсув ліктьового суглоба. Ця травма стала серйозною проблемою — можливо, їй доведеться в біатлоні стріляти з іншої руки, та поки ще не ясно, як вона зможе бігти на лижах, не залікувавши до кінця свій лікоть.
Однак її нічого не лякає, і вона має намір брати участь у змаганнях з біатлону в суботу, а всього в шести стартах. “Я не женуся за медалями, — написала Мастерс на своїй сторінці в „Instagram”. — Я женуся за своєю мрією, і хочу гідно представляти мою країну, це мрія будь-якої дівчинки, якій говорили, що вона занадто маленька для того, щоб бути спортсменом, для будь-якої дівчинки, якій говорили, що буде неможливо повернутися після отриманої травми і брати участь в Олімпійських або Паралімпійських Іграх”.
Коли Шиффрін дізналася про травму Мастерс, вона розмістила в “Instagram” фотографію їх обох і висловила свою підтримку. “Це насправді серйозна травма, — написала Шиффрін. — Однак у мене немає абсолютно ніяких сумнівів в тому, що вона зможе перемогти всіх — як вона завжди це робить, використовуючи свій особливий настрій”.
За словами Мастерс, вона планує виступати на цих Іграх так, як вона зазвичай це робить на всіх змаганнях. Коли вона бачить годинник, що відлічує час до її старту, вона робить глибокий вдих. “Я кажу: „Я — видих — сильна. Я сильна”. А потім я просто стартую”.
Джерело: ua.112.ua
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
