Наш народ – це вже бойовий зашрамований кінь. У нього сильно поранена і навіть зламана передня ліва нога, йому відірвали вухо, немає одного ока, але він вже в латах. Його хазяїн протягом 5 років оснастив його латами і потужним бойовим сідлом. Якщо навіть зараз в це сідло сяде неук, то кінь сам уже знає, як і куди везти. Як би цей неук не смикав невміло вудила, кінь все-одно ітиме в тому напрямку, в якому потрібно, – переконаний музикант і худождник Юрій Журавель. Він підкреслює, що поки що єдиний фронт, на якому Україна програє у війні з Росією – інформаційний.
Ви кажете, що час воєн уже минув, що Путін історично запізнився. Це дійсно так?
Зараз час більше інформаційної війни. На жаль, Путін зрозумів, що Україну фізичною війною він уже не візьме – ми оборонятися вміємо. Українці завжди були кращими в бою і на конях, і на морі. Тому Путін намагається виграти в гібридній війні. Він спирається на наших зрадників.
В Україні досі всі потужні змі знаходять в руках колаборантів. Поки що ми стримуємо гарячу збройну війну, але інформаційну війну ми програємо.
Як вести війну на інформаційному фронті?
Треба бути розумнішими за ворога.
Щоб перемагати ворога, треба розуміти, що з ворожої сторони працюють професійні справжні акули. А ми часто – дилетанти. Ми маємо вчитися і весь час придумувати щось нове. Нам потрібно бути креативними, знаходити шпарини. Якщо твій противник на боксерському рингу порушує правила, ти маєш просто бити його ногами по яйцях. У війні правил немає. Ми маємо перемогти.
Які є механізми зробити українське модним для більшості людей, які досі слухають російську попсу?
На жаль, українське – досі неформат.
Я намалював Порошенка з ірокезом і написав: “Чувак, ми в андеграунді”. Наш музон, художники, письменники від Забужко і Жадана, актори, Ірма Вітовська, Ада Роговцева. – їх не видно. Вони всі в андеграунді. І ти, президент, теж в андеграунді. Ти, як рокер, їздиш в турах, пашеш як віл, роздаєш автографи, селфишся. Але ввечері вийде чергова серія “Слуги народу”, яка всі твої дії перекреслить. Тому що на концерти ходять активні люди, а пасивне чмо, якого переважна більшість, лежить вдома на дивані з пультом для перемикання телевізійних каналів.
На жаль, українське – досі неформат. Тому що на концерти ходять активні люди, а пасивне чмо, якого переважна більшість, лежить вдома на дивані з пультом для перемикання телевізійних каналів
Я, звичайний рокер, з задоволенням малював би якісь там карикатурки і гарних дівчат. Але я зараз занурився в історію, яка мені колись здавалася зовсім нецікавою. Розумію, що не знаючи історії свого народу, ти не людина, а просто звичайний тупий манкурт, якого можна в будь-якому напрямку поставити: бийся з тим, а тепер з тим, а тепер ріж себе. Це людина, яка буде битися за свого хазяїна, а не за себе. Від часів яничар нічого не змінилося.
Зараз треба уже дітей привчати до того, що ми всі – нащадки лицарського роду, які вишукано проводили свій час, кохали гарних жінок, і так само вишукано вбивали своїх ворогів.
Це ви якраз і робите на своєму освітньому ютуб-каналі для дітей “Добродій”.
Цей канал дивляться навіть в Росії. Роблю майстер класи для дітей, наприклад, вчу їх малювати мультики, майструвати саморобні шоломи. Не думав, що воно так вплине на дітей.
Позаторік я вирішив чудернацько відсвяткувати свій день народження. Показав діткам, як можна робити шолом еллінської доби використовуючи звичайний кусок поліформу матеріалу, який підкладають під ламінат. Запросив дітей 6 травня в урочище Гайдамаки. Кажу: “Беріть свою саморобну зброю, і будемо знімати фільм “Троя”. За два дні склеїли з величезних тубусів Трою. Вранці прийшли три сотні дітей в саморобних обладунках. Ми зняли кліп з ними, назнімали дублів 70. Ввечері мені друг сказав: “Сьогодні перший день, коли мій малий ні разу не заліз в телефон”.
Хочу привчити дітей до творення. Якщо ти творець – ти щаслива людина, а якщо ти просто споживач – ти стаєш ущербним.
Вам не хотілося б спробувати себе в політиці?
Мені часто пропонували піти в політику. Мені політика схожа на старий іржавий танк, в якого вже давно не працює башта. Ледь-ледь якимись законами-кувалдами його повертають, наводять на ціль, і начебто спроможні засунути в нього іноді снаряд, але постійно щось не виходить. Якщо я залізу в цей старий танк, я буду намагатися його змащувати, пхати. Але він все-одно буде стояти. За цей час я на своєму маленькому вєліку можу встигнути набагато більше.
Мені політика схожа на старий іржавий танк, в якого вже давно не працює башта. Ледь-ледь якимись законами-кувалдами його повертають, наводять на ціль, і начебто спроможні засунути в нього іноді снаряд, але постійно щось не виходить. Якщо я залізу в цей старий танк, я буду намагатися його змащувати, пхати. Але він все-одно буде стояти. За цей час я на своєму маленькому вєліку можу встигнути набагато більше
У мене відчуття, що наш народ – це вже бойовий зашрамований кінь. У нього сильно поранена і навіть зламана передня ліва нога, йому відірвали вухо, немає одного ока, але він вже в латах. Його хазяїн протягом 5 років оснастив його латами і потужним бойовим сідлом. Якщо навіть зараз в це сідло сяде неук, то кінь сам уже знає, як і куди везти. Як би цей неук не смикав невміло вудила, кінь все-одно ітиме в тому напрямку, в якому потрібно.
Зараз багато пишуть, співають і знімають про війну. Чи є коньюнктура в цій темі?
Звичайно. Я страшенно не люблю так званих “брошурок”. Колись за часів акції “Не будь байдужим” ми з Сашком Положинським, з Фомою їздили на схід України і в Крим популяризувати українську мову, і роздавали людям брошурки “Переходь на українську мову”. Бачив, що багато хто відразу в нас за спиною ті брошурки викидали в смітники. Це мене дуже збентежило. Я зрозумів, що не можна робити напівфабрикати.
Багато зараз людей роблять хрінові пісеньки. Начебто патріотичні, але в стилі звичайного блатняка. Я бачу, як дуже багато роблять непрофесійних пам’ятників навіть.
Мене багато хто просить ілюструвати книжки. Відверто скажу – я за цей час перечитав стільки пафосно-патріотичного лайна! Його забагато. Але щоб вигравати гібридну війну, наша інформаційна зброя має бути якісною і потужною.
Ви ілюструєте героїчні події української історії. Вивчаєте і зображуєте багатьох не знаних досі героїв. Хто наші герої? Про кого з них варто зараз говорити більше?
Я пам’ятаю підручник історії України часів УРСР – тоненький, з трьома ілюстраціями. Був комплекс, начебто у нас героїв мало. Історія викладалася так: первіснообщинний лад, Трипілля, князівська доба. А потім хоп, і зразу козаччина, потім Тарас Шевченко, і за ним радянська Україна.
Доба 14-16 століття, на мою думку, найцікавіша. Скільки ми їздимо Європою, бачимо, що там дуже цінують саме лицарську добу. А нам, справжнім сарматам, як можна забувати про цей час? Саме традиції поклоніння жінці прийшли від сарматської культури потім в Європу.
В Україні є багато героїв – представників цієї крутої лицарської доби. У родах козаків було багато лицарів литовської доби, часів Вітовта, Любарта. Я сам з Волині, і десь там в корінні я литвин.
Взірцем цієї культури вважаю Костянтина Острозького, який давав перцю москалям. Ця людина надпотужна. Його військо було вдягнуте в ребристі дорогі обладунки. Він один з перших воєначальників, який ділив війська на роди військ, застосовував інженерні війська.
З великими українцями ви знайомите у проекті “Знай наших”. Показуєте їх з несподіваної сторони?
Ми робимо серію книжок. Це припиняти не можна. Щодня ж дізнаємося про якусь феноменальну особистість, яку хочеться дослідити.
Тільки зачепили Івана Пулюя, – а це просто глиба. Пулюй відкрив ікс-промені, використав рентген. Заснував одну з перших в Європі фабрику електричних ламп. Ця людина на той час з Пантелеймоном Кулішем перекладала на українську мову Біблію.
Микола Миклухо-Маклай – яскравий приклад українця, який не дав у свій час російській імперії загарбати Папуа Нову Гвінею. Він сам допоміг цьому народу і допомагав йому розвиватися окремо і цінував їхню культуру.
Тарас Шевченко був чемпіоном селфі. Його любили жінки, він був моднявим класним крутим оптимістичним чуваком. Був навіть самозакоханий парєнь, багато малював свої автопортрети. Я зобразив його в процесі малювання автопортрету в оточенні голих дівчат
Твори Забужко, Жадана, Андруховича можуть бути заскладними для пересічного українця. Тому для цього я малюю картинки – ілюстрації, якими намагаюся зацікавити широке коло людей.
Тараса Шевченка зробив чемпіоном селфі. Його любили жінки, він був моднявим класним крутим оптимістичним чуваком. Був навіть самозакоханий парєнь, багато малював свої автопортрети. Я зобразив його в процесі малювання автопортрету в оточенні голих дівчат.
Іван Котляревський – засновник стендапу. Він в перервах між заняттями в семінарії ставав на парту і переповідав своїм однокашникам вергілієву “Енеїду” з виразами “суча дочка” та іншими українськими смачними словами, від чого ті по підлозі котилися.
Інтерв’ю з Юрієм Журавлем читайте у свіжому номері журналу Країна.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини