Щоб одружитися — приїхав танком із передової. А наречена до останнього не знала, чи відбудеться весілля. Так у Черкасах 11 березня побралися Інна Кульбашна та Богдан Артьомов.
Богдан нині боронить Україну у Бахмуті, тож, розповів, дістатися Черкас було не так просто. Втім в останній момент вирішили, що весіллю — бути. На підготовку було близько тижня, – пише Суспільне.
“Я так хвилююся”, — наречена Інна Кульбашна стала цінувати кожен прожитий момент.
“А я не хвилююся: напередодні свята пережив емоції погостріші. Приїхав із Бахмута. Не був упевнений, що вийде приїхати, бо там дуже складна ситуація. Була проблема виїхати тому, що там залишилася одна дорога. Через дощі інші розмокли – багнюка. Машиною не проїдеш. Товариш хотів вивезти мене на легковому автомобілі — ми застрягли. І так вийшло, що друзі мої з 93-ї бригади вивезли мене танком через поле. Потім підібрали інші військові друзі. Їхав майже два дні. Там усі переправи розбиті. Дороги теж. Зараз почуваюся щасливим”, – поділився наречений.
Глобальних планів жоден у парі поки не будує. Кажуть: не сприяє ситуація в країні.
“Там, де я зараз знаходжуся, особливо планів не побудуєш. Вірю в краще. Коли повернуся звідти, плануватиму тоді. Хочемо жити в Черкасах. Ми обидвоє тут народилися. Це те місто, де хотів би прожити все життя. Дуже його люблю”, – розповів військовий.
Святкуватимуть з найближчими: родичами та друзями у вузькому колі.
“Готувалися швидко — тиждень. Дали 10 днів відпустки. Потім знову повернуся на передову”, – розповів наречений.
“Скорочений медовий місяць, демоверсія” – додала Інна.
На захист країни Богдан став від початку повномасштабної війни. Спочатку пішов у тероборону. Утім, розповів, простояв близько місяця і зрозумів, що хоче воювати. Пішов у військкомат, попросив повістку.
“До цього працював у компанії “УкраВіт”. Робота подобалася. Гарний мав колектив. Все мене влаштовувало. Але я зрозумів, що потрібна допомога Україні. А з такими хлопцями, як я, Україна прийде до перемоги обов’язково”, – розказав Артьомов.
Зі слів нареченої — знайомі близько двох років.
“Я хотіла іти з ним, але він мене не пустив. А взагалі я візажиста. Чекатиму вдома – така доля дружин військових”, – сказала Інна.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
