У п’ятницю, 19 червня, на кордоні Рівненської та Волинської областей волиняни зустріли жалобний кортеж із тілом загиблого на Донбасі морпіха ЗСУ Іллі Струка. Віддати останню шану Герою приїхали волонтери, побратими, ветерани АТО та небайдужі громадяни.
Як повідомляють Волинські новини, на рідній землі захисника військові капелани прочитали молитву, а далі кортеж попрямував до Луцька.
При в’їзді в обласний центр до колони приєднались більше п’яти автомобілів, і в супроводі поліції жалобний кортеж проїхав містом до Театрального майдану.
Там зібралося безліч містян, які зустріли труну з молодим воїном на колінах. Після відправлення короткої панахиди тіло юнака повезли у рідне село Льотниче Володимир-Волинського району.
“Сьогодні дійсно хочеться схилити коліна найперше перед тими Героями, яких уже немає, перед їхніми батьками та сім’ями і попросити пробачення за всіх. За тих, кому це абсолютно байдуже. Дай Боже, щоб ми стали людьми, бо ми всі кричимо “З нами Бог і Україна!”, але поки, як я бачу, Україні ні Бога не треба, ні самої України. Лише з Україною в серці все в нас буде гаразд”, – сказав головний військовий капелан Волинської єпархії ПЦУ Михайло Бучак під час прощання з воїном.
Тим часом у Льотничому рідні та друзі бійця готуються до похорону Героя, який відбудеться 20 червня. За словами голови Зимнівської ОТГ В’ячеслава Католика, сільрада забезпечить похоронну процесію. Попрощатися із загиблим можна буде об 11 годині біля його будинку, а далі – служба в церкві. Похоронять бійця на Поничівському кладовищі. На Волині 19 та 20 червня оголошені Днями жалоби за загиблим Іллею Струком.
Як пише “Суспільне“, односельчани розповідають, що юнак у дитинстві був прислужником у церкві, а після закінчення школи у 2013 році пішов на навчання у духовну семінарію. Настоятель місцевого храму Сергій Гус розповів, що Ілля попросив написати йому рекомендацію для навчання у духовній семінарії. Хлопець склав іспити і навіть вступив до закладу. Втім, коли почалася війна, хлопець вирушив добровольцем у зону АТО.
“Зустрілися з ним у місті, він ішов у формі, такий гарний. Я здивувалася, не знала, що служить, а він каже: “Хтось і там має бути”. Шкода, що таких гарних, добрих людей треба і на небі”, – пригадує вчителька Оксана Рибай.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
