Лікарі рятують людей кpoв’ю, яка з них і витiкає, і шиють нитками просто у темних підвалах

1211

Люди, яким вдалося вижити, і для яких лікарі щодня роблять диво, не можуть надякуватись своїм рятівникам.

Про це пише ТСН.

Тут знову повітряна тривога – інтерни сидять біля товстелезних стін старої лікарні. «Ми в темряві працюємо, в потемках, з першого дня обстрілювали, групи зі зброєю ходили і стріляли, на вікнах коробки з інфузійними розчинами, щоб затримати ці кулі», – кажу інтерни.

В ординаторській лікар хвалиться –  за три тижні життя тут встиг стати дідом. «Пока я тут, в мене донька народила внука. Тиждень сиділа у Львові, ми за добу заїхала до Львова і там народила»-, каже чоловік.

Тут залишається місце для гумору – от приміром, спосіб, як перевірити, чи вийшов пацієнт з наркозу:

–      Російський військовий корабель…

–      Йди на х**

–      А чому так тихо?

–      Що, б*, йди на х*

Лікарям доводиться рятувати людей, як не рятували вже багато років – а саме переливати їм напряму їхню ж втрачену кров. Рекорд – дівчина, яка втратила 7 літрів крові, їй заливали і її, і донорську – і вона жива.

Чи не в кожній палаті, чи не на кожному ліжку тут історія неймовірного порятунку. Інтенсивна терапія – Андрій не має змоги говорити, але так хочеться передати привіт. Цей пацієнт до війни був масажистом, але коли йшов у військкомат – потрапив під обстріл.

«Я бачу, що війна для мене закінчена, але н втрачаю надію, наші лікарі роблять все можливе, просто потрапив під вогонь на Лук’янівці. Сильне ураження руки, живота», – каже чоловік.

Дядя Саша – місцева легенда, він переїхав з  окупованої частини Молдови, більш відомої як Придністров’я, до Ірпеня. «Мене поранило в передпліччя» , – показує чоловік.

Він ледве доліз до підвалу рідного дому. «Піднявся, упав, піднявся, упав знов. Мені потрібно було до своїх прийти», – каже він.

Його прооперували у підвалі. «Лікар, він пенсіонер-стоматолог зашив мені цю рану якимись не такими нитками, в темноті, йому світили», – розповідає чоловік.

Про Олександра дізналися окупанти і хотіли забрати через Білорусь до Росії. «В мене одна батьківщина, не треба мені дві», – відповів тоді Олександр.

Його не віддав, а потім і виніс на собі хлопець на ім’я Сергій, тепер в Олександра план – побачити своїх рятівників.

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини