На борту Ан-26, який зазнав катастрофи під Чугуєвом 25 вересня, мав летіти ще один курсант – Валентин Рейзер з Вінниці. Втім обставини склалися так, що хлопець не потрапив на фатальний літак і тим самим зберіг собі життя.
В інтерв’ю “Високому замку” юнак поділився зворушливими спогадами про своїх загиблих побратимів і зокрема про кращого друга – Віталія Вільхового, котрий помер вже після катастрофи від важких опіків.
Рейзер довго відмовлявся від розмови через пережитий шок, але згодом все ж погодився поспілкуватися із журналістами заради вшанування світлої пам’яті друзів.
“Я дуже добре знав багатьох із курсантів, які полетіли на тому літаку і, на жаль, не повернулися. Дмитро Андрущенко, Олександр Бойко… Знав усю 133-ту групу. Ростислав Булій, Олександр Клевець, Микола Микитченко, Богдан Матвійчук, Костянтин Зиб’юк, Руслан Шеремет… Всі вони перейшли на третій курс. Я був їхнім одногрупником, але декілька днів тому перевівся на інженерний факультет, на спеціальність “авіаційне озброєння”, – розповів курсант.
За словами юного захисника, вся його група була дружньою і виділити когось окремо дуже важко. Втім він найбільше дружив із Віталієм Вільховим зі Львівщини. Доля звела хлопців ще у Військовому ліцеї імені Героїв Крут у Львові.
“Він був на рік від мене старшим. У нас було багато спільних друзів, знайомих. Із перших днів знайшли з ним спільну мову. Ходили разом у звільнення. Він ні в чому нікому не відмовляв. Відгукувався на будь-чиє прохання про допомогу. Умів підтримати товариша у складну хвилину. Під час навчання у Львові Віталік запрошував мене в гості до себе додому – але побувати там я не встиг”, – розповів Рейзер.
“У тому фатальному літаку мав летіти і я. Але обставини так склалися, що не полетів… 29 вересня у Харкові, де віддавали останню шану Віталіку Вільховому, я разом з іншими курсантами нашого університету попрощався зі своїм другом. Мені важко підібрати слова, які розрадили б. Тяжко усвідомити, що я втратив стільки друзів. І я уявляю, яка це страшенна втрата для їхніх рідних”, – шкодує хлопець.
Курсант також розповів, що після трагедії у нього майже не збереглося спільних фото із товаришами. Адже більшість світлин були на телефоні єдиного, хто вижив у катастрофі, – В’ячеслава Золочевського.
“Телефон цей знищив вогонь. Ми постараємося через служби мобільного сервісу відновити його номер – а заодно і світлини з нашими друзями”, – сподівається юнак.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
