“Криза Зеленського неминуча… Він – вирок самому собі…” – Княжицький

“Український режим завжди спирався на дві ноги. Як у тому радянському анекдоті: “одна нога у соціалізмі, а друга в комунізмі”, – казала Нікітічна Маврикієвні.”

І довго ми так раком стоятимемо?- запитувала Маврикієвна?”, пише у Facebook народний депутат Микола Княжицький.

“Одна українська нога спиралася на Захід, а друга- на Росію. Раком стояла Україна від часів Кравчука і до Януковича. Ющенко намагався одну ногу підняти, але не дуже успішно. Настав час вибору. Янукович бачив його у продовженні колоніальної залежності, українці хотіли свободи у “європейській сім‘ї народів”, а не у російській тюрмі народів. Дві ноги опинилися у Європі. Свобода – не бутерброд, а лише право вибору і відповідальності.

П‘ять років після Майдану тривало важке будівництво демократичної національної держави за європейським зразком в умовах війни. Очевидно, одні не хотіли допустити успіху українців, інші не готові були до труднощів. Заленський і є результатом зовнішнього впливу , зневіри і , як це не парадоксально інфантильних сподівань на прискорення такого будівництва. Він – не вирок Порошенку, як казав сам, а вирок собі.

Неможливо поставити одну ногу в Росію, бо Росія хоче все тіло, неможливо рухатися на Захід, коли обіцяв помиритися з Росією, неможливо побороти корупцію, коли прийшов до влади завдяки підтримці олігархів-корупціонерів, неможливо об‘єднати електорат, дві частини якого ненавидять одна одну і об‘єднані лише бажаннями матеріального добробуту, створеного чужими руками. Та й добробут не збудуєш у таких умовах.

Варіантів два: ти або борешся з агресором і будуєш національну демократію, або здаєшся і залишаєшся гауляйтером Малоросії. Інші варіанти неможливі, бо нікому не потрібні!!!

Зеленський розглядає владу, не як спосіб жертовного служіння народу , який прагне мати власну українську державу , а як спосіб керівництва людьми на певній території. Звідси і усі їхні хамські “вигнання бандитів”, зневага і боязнь українізації. Одне бажання було у них, яке чітко назвав Андрій Богдан : “сконцентрувати демократичним шляхом абсолютну владу в країні”.

А навіщо? Щоб що? Ні у Зеленського, ні у Богдана відповіді немає. Тобто , мабуть щось вони собі фантазували про те, чого досягнуть. Але дуже далекі ці мрії від реальності. Ну, не лише вони.

Більшість розгублених “нових облич” ( за виключенням тих, хто справді досяг успіхів у першу післямайданну п’ятирічку) і їхні обдурені у надіях виборці у такій же ситуації. Тому період, у якому живемо- лише тимчасовий і ситуативний хаос, породжений ворожим сприянням.

За ним- знову відбудова національної демократичної держави і спокута помилок, що відкинули нас назад і загальмували розвиток”, – написав він.

Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини